Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
1 глава
2 глава
3 глава
4 глава
5 глава
6 глава
7 глава
8 глава
9 глава
10 глава
11 глава
12 глава
13 глава
14 глава
15 глава
16 глава
17 глава
18 глава
19 глава
20 глава
21 глава
22 глава
23 глава
24 глава
25 глава
26 глава
27 глава
28 глава
29 глава
30 глава
31 глава
32 глава
33 глава
34 глава
35 глава
36 глава
37 глава
38 глава
39 глава - "Злам"
40 глава
41 глава
42 глава
43 глава
44 глава
45 глава
46 глава
47 глава
З того вечора Момотаро пильно спостерігав за Йоріко. Вона не пам’ятала майже все з моменту, як тілом заволоділа Гейя. Перші декілька днів він бачив енергічну але дуже розгублену жінку.
Як і цього вечора Йоріко не зупинилась перед спільною фотографією де вони разом з Лією. Вона мовчала. Нижня губа тремтіла, коли з очей полились сльози.
Момотаро ніколи не ігнорував цей момент, коли знаходився поряд. Він лагідно обіймав її та шепотів заспокійливі слова.
***
Йоріко заплющила очі. Момотаро і дивно, і зрозуміло спостерігати, як вона звикала до того що вони сплять в кімнаті, а не на кухні.
— Знаєш… інколи я чую дитячий плач… дзвінкий… — тихо мовила Йоріко, порушивши тишу. — Я сумую за Лією…
Після цих слів, вона ще більше притулилась до чоловіка.
Момотаро пригорнув її, погладив по плечу.
— Йоріко, я теж сумую за Лією…
Після цих слів Момотаро видохнув. без окулярів не бачив, але відчував, що Йоріко гірко і водночас тепло посміхнулась.
“Лія. зачекай, я хочу в першу чергу психічно і фізично здорову Йоріко. Та не тільки, зачекай, доню, стільки всього зробити ще треба”, — подумав він та повільно заплющив очі.
***
Минув неспокійний та журливий місяць.
Момотаро помітив, як все частіше поверталась енергійна посмішка Йоріко. Вона знову ставала сонячною, немов сезон дощів в душі минув.
Ні дня не сумнівався в силі душі коханої і не покидав. Бо яка б не була сила, без підтримки — немало б сенсу.
— Як же мене заколисує кухня, — з посмішкою мовила Йоріко. — Напевно, дурнувата звичка
Простий жарт, змусив посміхнутись Момотаро.
“Наче знову…як вперше…. закохався”
***
— Їй стає краще, наче розквітла, — спокійно мовив Момотаро та прикрив очі.
— Ну ото добре, — з полегшенням зітхнув Кай та посміхнувся. — Це ще і тому що ви були разом
Після останніх слів. Накасу знову почав витирати сльози, та промовляти що не плаче.
Момотаро всміхнувся, його братан залишався вірним собі.
— До речі. як думаєш, їй сподобаються? — Момотаро відволік друга і показав на фотографію з простими та лаконічними обручками.
— Ва-а-у, виглядає гарно, — з щирим захопленням мовив Кай. — Стривай! Фіга ти хуткий!
Момотаро тихо всміхнувся. Кай прекрасно розумів. що збирався зробити його друг.