42 глава

    Момотаро розплющив очі. Без окулярів перед очима все трохи пливло. Навіть так, головним стало те, що він відчував дихання, серцебиття Йоріко.

    Зітхнувши, лише сильніше пригорнув до себе.

***

    В голові закололо. Йоріко ліниво розплющила очі. Зранку зазвичай не хотілось вставати, а з болем в голові тим паче. 

    Жінка насолоджувалась міцними об

обіймами чоловіка. Хоча зранку подібна палкість ― дещо незвична. 

    Сніданок цього ранку Йоріко мляво передала Момотаро. 

― Мам, ідемо снідати, тато вже приготував їсти, – весело посміхаючись, мовила Лія.

― Га, вже? ― спантеличено уточнила Йоріко.

“Дивно, я завжди відчуваю аромат… а тут…” ― замислилась жінка.

― Ти йди, я зараз долучусь, ― задумливо мовила Йоріко. Вона провела поглядом Лію, яка слухняно пройшла на кухню. 

   Жінка квапливо дістала духи і відкрил флакон. Ніякого аромату, ні різкого ні слабкого. Жодного.

    Руки затремтіли. 

***

   Йоріко приємно спостерігати, як Лія тикала в телефон та старанно ловила бітм-апи. Пісня закінчилась і все переходила до підрахунку балів, бонусів що падали.

― Мам, мам, дивись, це щось хороше? ― радісно шуміла Лія та показала екран телефону.

― Ого, Full combo, це ж здорово. Твоє перше Full combo на нормалє, ― мовила Йоріко та дбайливо посміхнулась. 

― Ого! скоро буду грати так же круто, як і мама, ― радісно сказала Лія.

“Обов’язково, обов’язково”, ― Йоріко погладила дівчинку по голові. 

***

― Щось ти сьогодні весь день млява, щось трапилось? ― Момотаро стурбовано питає, опустив руку на лоб жінки. 

― Га? Хіба? ― жартома спитала Йоріко. Вона з усіх сил натягнула безтурботну посмішку. ― Краще розкажи що на вечерю буде?

    Жінка прибрал руку з лобу та притуляється до грудей чоловіка. 

     Вплив Йоріко на лію виявився неймовірним. Момотаро відчув дежавю як вона командувала приготуванням вечері і як це ж саме робила Йоріко у “Зламі”. 

“Дійсно що мати та донька”, ― Момотаро поправив окуляри. 

Йоріко настільки цього дня себе тихо поводила, що ставало не по собі. 

― А можна ще солі, ― в подібному проханні нічого дивного не відчувалось. Жінка любила і гостру і солону їжу, в цілому насичене. Але не в третє ж за вечір.

― Мам, а ти не пересолиш? ― стурбовано питає Лія.

― Га? Ні, все добре, все смачно, просто солоненьке хочу, ― Йоріко спробувала ніжно посміхнутись. 

“Може дійсно не досолили… Дивно..” ― замислився Момотаро.

― Гадаю, все добре, Йоріко же любе насичені смаки, а гостре так до сліз, ― мовив Хачімія.

― Ну добре, ― Лія зітхнула. 

    Зустрівшись поглядом з Йоріко, відчув вдячність, проте легше так і не стало…

***

    Йоріко задумливо потупила погляд. Момотаро присів напроти та опустив руку на плече жінки. Вона не ворухнулась. 

― Йоріко… 

   Ніякої реакції.

― Йоріко, ― Момотаро сказал голосніше і легенько труханул за плече.

    Жінка сіпнулась.

― А? Ти вже вмився? Ну тоді я піду… ― спантеличено мовила, як її спинила рука чоловіка. Момотаро продовжував тримати її за плече.

― Йоріко, ти себе добре почуваєш? Будь-ласка скажи… ― Момотаро уважно подивився в очі жінки, яка всіляко уникала зіткнення. 

― Та-ак, ― нерішуче відповіла вона.

― Не бреши… ― Момотаро дивився серйозно, проте не сурово. Чоловік зберігав ласкавість в погляді.

― Я…― жінка кинулась в обійми чоловікові. Він сімнувся, та ледь не звалився на спину від такої раптовості. ― Я, не відчувала ні смаку, ні запаху

    Казеширо прошепотіла це. Кінчики очей болюче запекли, від сліз перед очима все поплило.

    Момотаро обережно погладив її по спині.

― Йоріко…

― Тільки не кажи Ліє,-― благала та пошепки. ― Вбережи Лію, якщо зі мною щось трапиться… 

― Йоріко… ― Момотаро обійняв жінку та погладив ласкаво по голові. Казеширо шмигнула, ледь стримуючи сльози. ― Я не  в берегу і тебе і Лію, ви моя родина, ― тихо але рішуче мовив чоловік. 

“Врятуєш мене”, “Врятуй маму”, в голові закрутились. ледь не змішались слова голосом Йоріко та Лії. 

― Я боюсь того. що Лія залишиться без цього затишку, ― тихий голос Йоріко розірвав потік думок. 

― Все буде добре, обіцяю, ― додав чоловік. Хотів не просто вірити у власні слова, а втілити, забезпечити спільне майбутнє. 

    Йоріко шмигнула і витерла сльози. Схоже, жінка відчувала подібне.