27 глава

    В перервах між записами та івентами, завжди випадає щось. В цьому ж випадку, до підготовки заходу, була невелика перерва. Настав час кому позаписувати сторізи, кому погортати твіттер і щось “цвірінькнути”, а переважно просто поговорити з колегами. 

—  Так я тільки дійшла до другого D.R.B.*і воно мене вбиває, —  жартома та артистично мовила Йоріко.

—  Боже, боже, чула про цих реперів, вважай розквіт пішов, —  мовила її подруга, з густим темним волоссям по плечі.  Зрештою, Нікайдзумі Аяно, пам’ятала ще з університету. 

—  Там ще анімаційна адаптація, я поки не ризикую без Няруко-чан дивитись, —  зізналась Йоріко. 

—  Не забувайте, до нас повинен скоро прийти один з організаторів, івент-менеджер так-то! —  жваво та голосно нагадав Якушиджи. 

—  Та та та, —  Йоріко спокійно махнула рукою, як і більшість. хто там знаходились. 

Не довго група шуміла. В  приміщення увійшов той, хто змусив спантеличено застигнути Йоріко. 

“Момо?! — та ледь-ледь утрималась від бурхливого здивування. —  Він же казав що щось з івентами робе, але я гадки немаю внутрішню кухню його роботи…” 

—  А, ось і Ви, —  Якушиджи плеснув долонями. —  Знайомтесь Хачімія Момотаро, івент-менеджер! —  чоловік представил того усім. 

—  Добрий день, —  привітно, хоч і стримано мовив Момотаро. Його погляд теж спинився на Йоріко. 

     Всі вітались і повертались до справ, хіба що сейю в очікуванні дивились на нього. 

— Розраховуємо на вас, Хачімія-сан, —  ввічливо і дещо грайливо додала Йоріко. Дещо дитяча безпосередність, навіть награна, дозволяла відчути себе впевнено. 

—  А, навзаєм, —   Момотаро загадково посміхнувся. 

—  Ви же не один працюєте? —  дещо лукаво посміхнулась Казеширо.

—  Так, сьогодні я розвідую і дізнаюсь про те що треба, а там вже з партнером будемо займатись вашим івентом, —  абсолютно спокійно відповів Момотаро, згодом поправив окуляри. 

     Вражало то, наскільки він насправді серйозний до роботи. Хоч в цей раз фортуна повернулась з посмішкою і дозволила побачити цю сторону Момотаро. 

***

    Наступні дні, вони майже разом їздили на роботу. Момотаро не любив брехати, отож як і сказав — друг доєднався до повноцінної  роботи. 

    Планувалась і трансляція і стейджи в декілька етапів. Все ж таки то шьоджьо було доволі популярним ще на етапі манги. Заходи для просування екранізації, треба було зробити на вищому рівні. 

—  Ну я ж і кажу, тут треба прямо більше милого і дотепного, таку трансляцію і я оцінила би, —  спокійно каже Йоріко. Вона шла по ліву руку Момотаро, поки по праву йшов Кай. 

—  Треба буде позгадувати щось з  мандзаю, —  Кай почесав потилицю. 

—  Та-ак, а ще можна придивитись до гумору манги, це ж ваша робота, —  жартівливо відмічає Йоріко. 

     Але прийшлось різко спинитись. Кай озирнувся, дивна безлюдна вулиця, чи куди всі позникали на тому відрізку. Йоріко ж одразу як і Момотаро дивились попереду себе. 

     До чоловіка, якого вони знали як незнайомця з британським акцентом, додався ще якийсь юнак. 

—  А я вже і забула про нього… —  тихо зізналась Йоріко. 

—  Я теж… —  підтримав Момотаро. 

—  Ви про них? —  Кай вказав на тих хто попереду. 

—  О, йой, прийдеться тобі, Братан, ще дещо розповісти, —  мовив Момотаро, поправивши окуляри. 

      Ервінг нетерпляче постукав в тростинку. 

“Зі мною немає Лії, чого вони виперлись? В будь-якому випадку, сподіваюсь що отримають ящик стусанів”, —  подумала Казеширо. 

—  Мені це не подобається… —  пробурмотів Момотаро. 

     Йоріко трохи відійшла, став позаду чоловіків. Не даремно, помітила що один із противників оголив лезо з тростини. 

Бойових дій все одно не уникнути. Що і почалось з нападу Ервінга. 

     В цей раз напад здавався особливо дивним, як і поповненням противника, який діяв менш обдуманно. більш імпульсивно. Момотаро не покидало дивне відчуття. Це золоте сяйво яке і в цей раз викликала Йоріко, що викликало бурхливе захоплення у Кая, однозначно з цим пов’язане. 

     Бійка не тривала довго, і це попри те що Накасу не мав додаткових здібностей, крім бойових навичок і неймовірної сили волі. 

—  От так я з нею і познайомився, —  Момотаро протер кров з невеликої, не глибокої рани, нанесеної ворожим мечем. 

      Кай кивнув, йому схожа ситуація здавалась абсолютно знайомою.