43 глава

     Наступного вечора, коли Лія заснула (або як мінімум лягла на свій футон), Йоріко задумливо дивилась в екран ноутбуку. Вони домовлялись подивитись разом мюзикл, але який зараз буде цікавішим. Хоча нічого не зміниться бо що “Хезерс” що “Гамільтон” доводять її до сліз. 

     Момотаро просто відчував цікавість і дещо хвилювався за вибір Йоріко. Хоч не важливо, що вони будуть дивитись, він готов розділити цей час з нею.

       Зрештою, Йоріко спинилась на “Гамільтоні”. 

       І як же жінка виявилась правою у виборі. Бо історичне підґрунтя, сильні персонажі, хороша віртуозна музика і сміливі поєднання у жанрах як для Бродвею. 

      Йоріко не дивно в певний момент тихо плакала. На що Момотаро турботливо та обережно протирав сльози або просто не чіпав, коли та шмигала і казала: “Це не сльози то чудовий мюзикл в очі потрапив”. 

     В такі моменти вона дещо нагадувала Кая. 

***

     Момотаро позіхнув. В перерві між роботою піти в бібліотеку та освіжити міфи та легенди мало сенс. Особливо, він хотів звернути увагу на міфічний стан між світами реальності та уяви, та звичайно ж Геї. Ця Богиня Матір не просто так йому часто згадувалась.

“Вбереги Казеширо-чан і те що в ній”

      Згадались загадкові слова Кіріхари серед міфічного спірального вихору. 

“Йоріко і те що в ній? Що в ній? ― розмірковував Момотаро та поправив окуляри. ― Лія використала звернення “мама” як до Йоріко так і до портрету з Гейею… Звучить занадто але якщо…”

       Чоловік ще сумнівався. Богиня Матір з давньогрецької міфології і майже забута глава давньогрецьгого пантеону Богів звучало занадто божевільно. Як би все не складалось, складно повірити в реальність подібного.

“Хоче тоді це пояснює всі історію Лії і дивної.. війни… конкуренції з іншою”

      Момотаро покачав головою. Кожне припущення ставало божевільніше за інше. 

***

― Пропоную грати у Монополію! ― бадьоро заявила Йоріко, коли плеснула в долоні.

― Звучить трохи складно, але я в це грав, ― чесно мовив Кай з посмішкою.

― Ще один спосіб з усіма пересратись, ― мовила Мікане та цокнула язиком.

― Ой, та ти і без гри справляєшся, ― з невинною посмішкою, але з неприхованим сарказмом дорікнула Йоріко. 

    Мікане стисла зуби. 

    Момотаро поправив окуляри і подивився на Йоріко, яку абсолютно не бентежила реакція Мійоші. 

― От же… ― випалила Мікане. Слід ише бачите, як вона кривила лицем від обурення але і небажання бити чи скандалити з Йоріко. 

― Слідкуй за язиком, ― нагадала Йоріко, майже проспівавши ці слова.

― Ніфіга вона жостко, ― тихо мовив Кай, майже на вухо до    Момотаро. Хачімія схилився аби почути друга та хмикнув. 

― Та як ви зійшлись нафіг! ― випалила Мікане та схрестила руки, відвернувшись. 

― І поповни словниковий запас, а то не престижно, Мійоші-сан, ― Йоріко не змінилась ні в посмішці ні в інтонації. Відкрито кепкувала так ще і при Лії. 

― Одна з причин чому я її обожнюю, ― чесно мовив Момотаро та вказав на Йоріко. 

     Кай почав протирати сльози від розчулення. Лія бадьоро кивнула. Йоріко зніяковіла надула губи, поки щоки порум’янішали. 

***

      Момотаро уважно дивився на Йоріко за сніданком. Жінці все складніше приховати меланхолічність.Серце розривалось.    Проте він поки не мав ні ідей, ні уявлень як їй повернути відчуття смаку та запаху, коли знає що причина однозначно не для лікарів. 

“Те що в ній… Може те що в ній її знищує з середини”, ― від цієї думки пройшовся холодок по спині. 

“я хочу хочу відчувати те як розвивається кулінарні здібності Лії. Я хочу насолоджуватись їжею і доньки і коханого спокійно”, ― подумала Йоріко натягнув посмішку, в якій ледь прикривала гіркість. Вона старалась залишатись сильною, хоч з кожною митю ставало лише складніше. 

***

    Сілія тримала кришталеву кулю та мрійливо оглядала кожну тріщину і фрагмент в середині.

― Матуся, я звільню тебе, обов’язково, ― тихо мовила Сілія.