31 глава

     Спадкоємиця сімейної доджьо — залишались гордим званням для юної Мікане Мійоші. Дівчина все життя захоплено дивилась на батька, який суворо повчав тих, хто приходив до них навчатись майстерності володіння шестом Бо та наґінатою. 

— Доброго дня, батьку, прийшла показати своє обличчя і покаятися, що знову впустила Ідзумо-куна. Я обов1язково повернути те що належить нашій родині, – Дівчина низько вклонилась перед вівтарем. 

***

Bad Ass Temple

Bad Ass Temple

Bad Ass Temple

Bad Ass Temple

Bad Ass Temple*

     Звучало з невеликих колонок. Момотаро взяв за звичку ставити деякі композиції, які для настрою в чат кидала Йоріко. 

Але навіть бадьора, розслаблена пісня не могла відволікти від думок, про майбутню поїздку. Жінка не просто так робила певні акценти та розкривала нові сторони,які однозначно колись були приховані. Та що уж там, він впевнений, що і надалі від більшості такі важкі думи приховує.

— Братан, Ей!Братан! — Кай вигукував друга, попри те що стоял прямо перед ним. 

— А? Вибач, задумався, — Момотаро, наче отямився від дрімоти.

— Про що задумався? — щиро здивувався Кай. Чи в нього занадто багато варіантів в голові виникло, чи він трохи проґавив, що абсолютно нормально. 

— Та, про поїздку. Знайомство з батьками Йоріко звучить дуже серйозним кроком, яким і є, — зізнався Момотаро. 

— Братан, не хвилюйся, якщо ти про враження на батьків, — Кай зробив паузу, що влучніше добратислова, та підняв руку. — Ти їх вразиш, обов’язково!

     Накасу звучав дуже бадьоро і жваво. Неможливо не посміхнутись після такого. Момотаро це і зробив, відчувши деяке полегшення.

— Дякую, Кай, — мовив Хачімія. — Тільки но, більше всіх нервує Йоріко 

— Якщо твоя дівчина переживає за Лію-чан, то передай що все буде добре. Юкіко, навіть подивилась рецепти і купила смачні джеми для панкейків, а ще якийсь сюрприз, самому цікаво, — Кай дуже весело та оптимиісточно росповів, трохи хлопнувши по плечу друга. 

     Момотаро розсміявся. 

— Так і передам

***

    Всупереч тому, що Йоріко мріяла більше часу проводити з Лією, її серце охопило тривожне передчуття. Завжди коли вони разом, щось трапляється. 

“Хоч би Момотаро встиг нас зустріти раніше, ніж щось трапиться, — позіхнула, — а краще нічого поганого просто не трапиться”

     Але найгірше, коли всі погані передчуття справджуються.   Проте ще і вона не знала хто перед нею бився. Жінка з хвостиком у спортивному костюмі та палицею, та якийсь хлопець, якого вона могла згадати з  минулого нападу. 

“Поки вони б’ються, треба тікати до людей..”, — Йоріко стисла долоню Лії у своїй. 

— А ну стривай! — Коюкі аж ривком відірвався від жінки, та послідував за Казеширо, яка тільки наважилась рванути.

— Виродок! У тебе борг перед моєю родиною! — жінка грубо обурилась. 

     Йоріко похитнулась але тримала перед Лією руку. Дівчинка в ту мить молитвенно склала руки. Примружила очі коли почула стук тростини за спиною.

— Невже ви в кутку Пані, — прозвучав голос з британським акцентом за спиною.

“Якого біса? Дідько!” — в паніці подумала Йоріко. Чим дужче наростала паніка, тим складніше ставало бодай якось розмірковувати.

     Мікане відчула тепло в грудях. Чіткість рухів зросла. Прокрутив шест Бо, вона нанесла один із ударів. Меретлива та сліпуча сила Ідзумо здавалась вже навіть сміхотворною.

“Хто ця жінка за якою він женеться.. Нікчема, нападати на беззахисну жінку та дитину” — зневажливо подумала Мікане.

Коюкі відхитнувся.  По тілу трохи пройшовся електричний розряд. Звичайна людина від такого не пережила б, а для нього ефект схожий із слабким зарядом електрошокера.

— Гадки не маю що це, але гнів мій тебе завжди дістане, — всміхнулась Мікане.

     Йоріко дуже швидко змінила позиції, став перед Лією.

— Як благородно з вашої сторони, Леді, — глумливо посміхнувся чоловік, та знизив невеликий поклон. 

— Роби що хочеш, тільки Лію не чіпай, — рішуче мовила Йоріко. Вона розгнівано насупила брови. 

    Чоловік тільки планував простягнути руку, як вимушен був різко розвернутись та ставити блок від льодяного меча.

— Йоріко, вибач, запізнився, — майже одразу турботливо прозвучало. Але як тільки Момотаро глянув на Ервінга, вся доброзичливість зникла. 

***

— Цього разу напад був занадто дивний, — стомлено мовила Йоріко і відкинулась так, що головою впилась в груди чоловіка. Момотаро обіймав її зі спини. 

— Господи, я спізнився… Вибач мене, — з відчуттям провини мовив Хачімія. 

— Та все добре…Головне, ти прийшов, — Йоріко лагідно погладила чоловіка по руці. 

— До речі, а хто була та брутальна жінка? — замислився Момотаро.

    Йоріко знизала плечима.

“Тим більш звідки вона взялась?” —  після питання, самій стало цікаво. Хоча, щось підсказувало, вони ще зустрінуться.