Витонченій випускниці елітної школи та недоучці, що прагне здійснити свою мрію, доведеться провести чимало часу разом. Чи зможуть вони, зі своїм викладачем психології та новими одногрупниками, знайти те що їм так необхідно?
Коментар команди перекладу. Переклад містить адаптації жартів та деяких назв. Також, попри неодноразову вичитку, переклад може містити помилки. Якщо ви маєте конструктивні зауваження, пропозиції або помітили помилку то пишіть на нашу пошту – [email protected]
Нічна прохолода сколихнула тіло Вініл, але її увага була прикута до іншого. Окутаний білим сяйвом магії, перед її обличчям завис телефон, поки десь у темряві годинник відбивав чергову годину.
– Чесно, я жодного разу не була у цьому кінотеатрі, – підмітила Октавія.
Фоє було чимале, але витримане у кращих традиціях малого бізнесу: тепле й затишне, ще не вкрите байдужою кригою комерції, як це зазвичай буває. Октавія зраділа цьому чарівному відкриттю.
Огорнутий білим сяйвом олівець кружляв та ковзав папером під ретельним поглядом фіолетових лінз. М’які, закручені лінії викликали велике здивування викладача, коли вони в єдності свого плетіння зливалися в монолітний візерунок, який власне й знаходився на цьому листі.
Октавія почувалася більш ніж безглуздо у фірмовому сідлі з емблемою університету. Вона дозволила зробити з себе рекламний щит лише з поваги до Вініл. З якоїсь причини єдиноріжка наполегливо просила, щоб вона вдягла його.
Погода за вікном накликала тугу та прохолоду на душу будь-якого поні, але лише не кобилки, що радісно уткнулась у свою подушку. Найтепліші думки підтримували у ній чудовий настрій.
Перший тиждень відпочинку Октавії минув надто швидко.
Стара приказка: “Закохані годин не помічають” сплила у її пам’яті й вона як ніщо інше описувала цей тиждень. Він був найкращім за все її життя й це – завдяки Вініл.
