Повсякдення

Коротка побутова замальовка по пейрінгу Юнхо/Йосан з Ейтіз

Говорять, що Лі Мінхо - найбільший козел у світі і найгірший керівник. І йому потрібен новий секретар. Знову.

Хан Джисон має відповідальність. І йому вкрай терміново потрібна робота…

Фелікс притисся усім тілом до мокрої одежі хлопця, що був явно спантеличений таким відвертим проявом тактильності. Та, зрештою, піддався натиску, стискаючи тендітне тіло у обіймах, обдаючи гарячим диханням шию Йонбока, утнувшись кінчиком холодного носа у западинку біля вуха.

Покидаючи рідне місто, друзі втратили будь-яку надію на щастя та безпеку. Рівно допоки вони не познайомились із містом довжиною в життя.

Закохатися у батька друга? Запросто. А що, якщо друг, запросивши у гості, затримається на тренуванні, а його батько добродушно запропонує чай, а потім змусить зняти одяг?

Інк любив творити шедеври. Такими, якими він їх бачив. Такими, якими він їх і називав. Шедевром могло стати будь-що: неймовірної краси захід сонця на чудернацькому полотні і мила, крива посмішка, наметана на краю власного рукава в пориві думки. А потім на стінах з’являлися вірші.

Пайпер - молода дівчина, блондинка… Вона зовсім звичайна, на перший погляд. Але є те, що її відрізняє від інших.(я леді баг!! я талісман! чудо з чудес..-) А саме, її робота(ще в неї є підробіток у пекарні, але то вже таке).

Головний герой – Чхве Сан, молодий викладач математики, який піддавшись пориву пристрасті, переспав зі своїм студентом. Він – типовий поганий хлопець, про темне минуле якого не всім під силу дізнатись. Що буде далі, і як Сан подолає свої численні проблеми? 

Ця розповідь - плід моєї уяви та мрій, присвячених нестримному бажанню зустріти stray kids, яке, скоріше за все, ніколи не відбудеться. Тут я захотіла матеріалізувати свою уяву, описавши омріяну зустріч.

«Дивно, що біль може бути таким різним. Багатогранним. Багатошаровим. Ледь чутним, хвилеподібним, пульсуючим, гострим, ритмічним, голосним.