Повернутись до головної сторінки фанфіку: Деградація

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

✉ Я:
20. Сьогодні ти
хочеш розмовляти?

✉ Анонім:
Ні.

✉ Я:
Глянемо фільм?

✉ Анонім:
Ні.

✉ Я:
Ти якийсь нудний. А якщо
я хочу поговорити?

✉ Анонім:
То маєш друзів.

✉ Я:
Але я хочу з тобою.

✉ Анонім:
Чому?

✉ Я:
Подивимось «Титанік»? 

✉ Анонім:
Чому, Луї?

✉ Я:
Бо мені подобається
говорити з тобою.
Задоволений?

✉ Анонім:
Так.

✉ Я:
І це все?

✉ Анонім:
Тобто все?

✉ Я:
Я тут, значить, зізнаювся, що
мені подобається з тобою
спілкуватися, а ти мені кажеш
просто «так»?  

✉ Анонім:
Як бачиш.

✉ Я:
Я зробив щось не так?

✉ Анонім:
Ні.

✉ Я:
Тоді чому ти не хочеш
говорити зі мною?

✉ Анонім:
Просто.

✉ Я:
І мене має влаштувати
така відповідь?

✉ Анонім:
Так.

✉ Я:
А як не влаштовує?

✉ Анонім:
Трахти Елеанор
і тебе попустить.

✉ Я:
А тобі що, заздрісно?

✉ Анонім:
Ого, і як ти здогадався?
Згораю від заздрощів. 
Завжди хотів трахнути
Елеанор.

✉ Я:
Не знав, що ти
вмієш в сарказм.

✉ Анонім:
Щодня дізнаєшся
щось новеньке.

✉ Я:
Та в тебе справді
гімняний настрій.

✉ Анонім:
Я попереджав, що
не хочу говорити.

✉ Я:
Пофігу. Мені вдалося.

✉ Анонім:
Що вдалося?

✉ Я:
Поговорити з тобою.

Бо ти не завжди можеш перемогти.

Бо іноді поразка цінніша за перемогу. 

Бо в їх історії немає переможця та переможеного.

Цього вечора обоє заснуть з посмішкою на губах.

    Поскаржитись
    Ставлення автора до критики: Негативне