Повернутись до головної сторінки фанфіку: Деградація

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

Любий Щоденнику,

Залишилося тридцять чотири дні. 

В мене їде дах, я божеволію. Не можу перестати уявляти його руки на ній. Як він торкається її, як пестить її, як цілує. Як займається з нею коханням. Мене зараз знудить.

Я бачу її щодня, вона носить його куртку так, ніби та куртка належить їй. Мені хочеться зірвати її з неї, їй вона не пасує. Вона не має права її носити. Саманта мала право носити мій одяг. Елеанор не має жодного права носити одяг Луї, якщо він просто її трахає. Гадаю, гірше й бути не може. Вона носить його куртку в обмін на секс. 

Їх тіла оголені й переплетені — ці образи не виходять з моєї голови. Уявляю як вона, вся вкрита потом, викрикує його ім’я, коли кінчає. Здається, я зараз вибухну.

Вчора я його й пальцем не торкнувся, не зміг. Коли він відмовився вийти з мого авто, мені вдалося стриматися. Я його не вдарив, хоча мені дуже хотілося. Але я не вдарив. У мене вийшло. Здається, нарешті я починаю рухатися далі.

Я не спав, відколи кинув його на узбіччі. Нові ліки мене виснажують. Спробую відпочити, бо вже не витримую.

На добраніч.

    Поскаржитись
    Ставлення автора до критики: Негативне