Гет

Коли здається, ніби життя намагається зруйнувати тебе, на допомогу приходить ненависть. Вона настільки сильна, що змушує давати відсіч раз за разом тоді, як уже бачиш кінець. Але ніхто не знає, що чекає за тим почуттям, що прийде після неї.

……..Я напевно все ж таки прислухаюся до цієї цінної поради, піду і буду цілувати кожного хлопця в цьому клятому замку поки не знайду того самого! ….

«Як мені пробачити її?» — тільки одна думка про те, що вона віддалась незнайомцю ось так просто, так палко в перші хвилини зустрічі, не давала йому спокою. В той час, коли він не міг розраховувати навіть на секундну близькість. Кожна спроба поцілунку була відкинута.

Одна необережна помилка, випадковий прояв неповаги чи навіть маленька неуважність, і талановита та перспективна відьма втрачає усі свої сили, і перетворюється на звичайну покоївку у величному палаці Одіна в Асґарді. А боги ставляться до смертних не надто відкрито.

Двійнята Техьон та Міре були сиротами, що виховувались люблячими бабусею та дідусем. Вони ростили їх так, як це робили їх батьки, поки не загинули за загадкових обставин. З любов'ю до усього загадкового, особливо, Часу.

Астаріон давно помітив, що його існування - це постійні повторення однієї історії у різних варіаціях. Йому це набридло. Він у відчаї. І він розриває цей цикл, явно не очікуючи зіткнутись з новими проблеми та випробуваннями. 
І штормити буде не лише його…

Сни досить дивна річ насправді. А що станеться якщо покататись автостопом по фазах сну? Що тоді може змінитися наяву? Які дивні таємниці може тримати у собі маленьке село?

Присвячується моїй любій подрузі.

Дерева і відкриті двері це зивчайно класно але що якщо подивитись на це з іншої сторони?

Історія, яка збереже загальне розуміння героїв як особистості але додасть кінця на який ми заслуговуємо.

Марії вже двадцять вісім.  Її життя схоже на повторюваний сон, який зранку і не згадати.