Учні та студенти

— Колінз, мені доводиться бути уважним до тих, хто здатен змінити рівновагу. А ти — саме той випадок.

Це події, які відбулися після вбивчої гри в Danganronpa: World Art Despair. У цій частині ви дізнаєтеся більше про життя вцілілих учнів і про їхню подальшу долю.
https://www.fanfic.pp.ua/node/10042

Історія про двох маленьких хлопчиків, які неочікувано стали родиною. Трохи про їх дитинство, підлітковий вік та дорослішання, про думки які їх оточували, про конфлікти які були у них, про проблеми які вони вирішували.

Історія про студента Артура і нового викладача Яна, що зустрілись на факультеті мистецтв. Як вони змінять життя один одного? Що приховує професор? Чи витримає Артур всю правду?

Попередження: присутні алкоголь, сигарети, нецензурна лексика

- А ви, галичани, всі настільки до нудоти ідеальні?
- Ні, тобі особливо пощастило зі мною.

Укрреал ав, де Дадзай і Чюя студенти, які не одразу знаходять спільну мову.

Драбл для райтерського бінго від @literadurka (у твітері).
#літературнийдвіж

Є щось у цій останній шкільній поїздці таке, що змушує Коджіро стати по-дурному сентиментальним. Щось у цих м’яких сутінках за вікном порожнього автобуса, які змушують обличчя Каору по-аристократичному сяяти. Вони абсолютно точно не сумували одне за одним.

Постарайтесь працювати разом, це буде цікаво, тільки не вбий його — ці та инші слова чув Гаррі стосовно майбутньої співпраці з Драко. Зрештою, що може піти не так, коли плянуєш наповнити середньовічний замок гігантськими павуками?

Джеймс бачив, з яким презирством на нього дивилися всі три кузини Реґулуса. Із презирством. Бігме, та Джеймс іще навіть нічого не зробив. Він ніколи навіть не допускав думки про те, що Лілі могла б замінити Реґулуса.

«Коли вона сміється – сміються всі навколо. Кімната наповнюється золотом, блискітками і щастям. З обличь людей посмішка не сходить, а біля куточків очей утворюються маленькі промінчики, як у сонця. Тому що у неї сміх особливий, і всім стає краще від нього.

[ Кіра мовчить – в цій тиші відчувається щось лихе, демонічне. «Відьма. Відьма. Відьма.», - аби ти згинула! – то були останні думки-прокльони; Альбіні урвався терпець. Далі – лишень дії. ]