Міні

Коротка побутова замальовка по пейрінгу Юнхо/Йосан з Ейтіз

Покидаючи рідне місто, друзі втратили будь-яку надію на щастя та безпеку. Рівно допоки вони не познайомились із містом довжиною в життя.

«Як мені пробачити її?» — тільки одна думка про те, що вона віддалась незнайомцю ось так просто, так палко в перші хвилини зустрічі, не давала йому спокою. В той час, коли він не міг розраховувати навіть на секундну близькість. Кожна спроба поцілунку була відкинута.

Точка зору сусіда Сульфуса. (◕ㅅ◕)

Зеніни вимагають від Годжо більше, ніж просто гроші, коли продають Фушіґуро Меґумі.

Інк любив творити шедеври. Такими, якими він їх бачив. Такими, якими він їх і називав. Шедевром могло стати будь-що: неймовірної краси захід сонця на чудернацькому полотні і мила, крива посмішка, наметана на краю власного рукава в пориві думки. А потім на стінах з’являлися вірші.

Жан Моро завжди вважався ніким. Без запаху. Без прав. Без надій.

Цуюкуса, після того як скоїв страшну помилку, пішов топити власний відчай в найбільш Богом забутому барі Канто. Хто ж знав, що там він перестріне колегу…

«Дивно, що біль може бути таким різним. Багатогранним. Багатошаровим. Ледь чутним, хвилеподібним, пульсуючим, гострим, ритмічним, голосним.

Сьогодні він ледве встигав за Ханом на шляху до роздягальні – той буквально летів коридором, щось радісно й безладно белькочучи, його очі сяяли ентузіазмом фанатика.