Хан Джісон (Han)

У цій історії група звичайних студентів невдовзі стикається з великою відповідальністю, коли їхнє місто потрапляє під загрозу злочинності та небезпеки.

Вечірка залишила на них слід, але вони зустрічаються в одному і тому ж університеті. Чи зможуть хлопці знайти спільну мову після страшного випадку в минулому?

чонін добра, але здатна на пригоди дитина, тому аби гріти свою дупу на літньому сонечку, він гріє її на грядках у селі. бо треба було дивитись, куди ти їдеш.

Я була звичайною дівчиною, поки моє життя не розбилось на друзки металу.

- Тоді скажи, що ти мене любиш. Знову. Як тоді,- сказав Лі, спираючись ліктями об коліна та нахиляючись корпусом до хлопця. Пальці в замку. Погляд сповнений ніжністю. Дивно.
- Люблю...

- Хьон, прошу покохай мене

Той хто чекає на кохання, той неодмінно його знайде. Принаймні, так говорить закон долі. Ми власники своєї історії та свого щастя. Ми власники своєї книги під назвою "життя".

Його світ руйнується трьома словами, що йдуть за фразою «Я хочу тобі дещо сказати»...

День Народження Чонгук святкував на одинці, споглядаючи за вогнями вечірнього міста з пагорба. Коли він вже йшов додому, зустрів юнака, який трясся від холоду обабіч дороги.
Цей День Народження має всі шанси перетворитись з найгіршого в найкращий. 

Джисон ніколи не любив холод, а разом з тим і грім. Але одного разу саме ці двоє допомогли двом душам знову зустрітися.