Характер одного чи декількох персонажів частково відрізняється від їх канонного характеру.
Увага! На сайті заборонена романтизація, нормалізація та видавання за щось правильне й бажане таких явищ як насилля (фізичне, сексуальне та психоемоційне), відсутність прямої згоди на секс та навколосексуальні практики, педофілія, зоофілія та знущання над тваринами, а також різні прояви ненависті та нетерпимості, як-от гомофобія, расизм, сексизм тощо. Персонажі, котрі беруть участь у сценах сексуального характеру, мають досягти віку сексуальної згоди (16 років), а краще — повноліття (18 років). Роботи, котрі порушують правила сайту, будуть видалені із зазначенням причин.
З вдячністю в пам’ять про автора та його твір, який надихнув і спонукав, врешті-решт написати щось своє.
«Як мені пробачити її?» — тільки одна думка про те, що вона віддалась незнайомцю ось так просто, так палко в перші хвилини зустрічі, не давала йому спокою. В той час, коли він не міг розраховувати навіть на секундну близькість. Кожна спроба поцілунку була відкинута.
Феліксу та його невгамовному ентузіазму — тому, як він мене надихає. А ще Квіті. Просто так виходить, що вона єдина, хто розуміє те, про що я часом говорю, особливо у складні моменти. Дякую, що наповнюєш мою порожнечу, моя радість.
Інк любив творити шедеври. Такими, якими він їх бачив. Такими, якими він їх і називав. Шедевром могло стати будь-що: неймовірної краси захід сонця на чудернацькому полотні і мила, крива посмішка, наметана на краю власного рукава в пориві думки. А потім на стінах з’являлися вірші.
Усвідомивши, що він закоханий у Куроо, Кенма вирішує щось з цим зробити. За зразком симулятора знайомств він створює власну романтичну гру і починає підвищувати рівень, щоб виграти гру, а разом з нею і серце Куроо.Усвідомивши, що він закоханий у Куроо, Кенма вирішує щось з цим зробити.
Чергове зґвалтування Лало, одне з багатьох
– Щойно я вперше тебе побачив, то подумав: "Яке ж воно балуване і хвалькувате". Але, знаєш... Мені не вистачатиме тебе в наступному житті. Лише з тобою я був певен, що наш світ ніхто ніколи не спалить, та... зараз запальничка в моїх руках, тож... Пробач мені, гаразд? Хоча ні...
Присвячується всім фанатам Аарона.
Коротка замальовка, на яку мене надихнуло відео-едіт у ТікТоці, присвячене якомусь мультфільму. Приємного читання!
Присвячується Інні та Соні. Вони знають чому. Знають краще за всіх.
Час нещадний навіть до наймогутніших чарівників. Рейна, яка колись мала здібності до стародавньої магії, тепер відчуває, як її сила йде разом з улюбленим маскуванням.
присвячую цим закоханим дурникам і ріші.
На екрані висвітилось: «Ботаніка занадто нудна щоб ти просиджував на ній свої штани, тому волочи свою дупу в туалет. Розважу тебе трошки.»
Скільки себе пам’ятаю, Вогонь завжди був поряд: з моменту народження і до цього дня.
Спочатку вбили майже всю мою рідню, відриваючи від серця по шматочку з кожним хто пішов на той світ, а потім, в один день, Нарє — Вогонь — захопив і мою душу, розчиняючись у ній. Або ж розчиняючи її.
— Тільки благаю, не пали в моїй кімнаті! Запах ще з минулого разу не вивітрився!
— Так-так, Сатору, як скажеш! — у відповідь вона лише відмахнулась.
