Це була марудна поїздка. Потяг був напхом напханий сірими від болю людьми, які вже навіть не ділились своїм горем, а занадто важко мовчали. До цих людей належала Женя. Вона перевіряла свій телефон майже кожні десять хвилин, вичікуючи хоч якоїсь звісточки від Макса.