Alone With Nothing
- Забороняю перекладати роботу російською
- Забороняю розміщувати роботу на рос.ресурсах
Він вважав, що найгірше — не бути коханим. Він помилявся.
У фанфіку описані сильні фізичні/духовні страждання персонажа. Можуть бути використані депресивні мотиви та драматичні події.
Він вважав, що найгірше — не бути коханим. Він помилявся.
Фелікс притисся усім тілом до мокрої одежі хлопця, що був явно спантеличений таким відвертим проявом тактильності. Та, зрештою, піддався натиску, стискаючи тендітне тіло у обіймах, обдаючи гарячим диханням шию Йонбока, утнувшись кінчиком холодного носа у западинку біля вуха.
Минуло 23 роки з тих пір, як Гаррі Поттер переміг Волдеморта. Почалась нова магічна війна. Смертежери повстали, обравши нового лідера — Ройхонесана. Перемогти наймогутнішого злого чарівника може тільки обрана — Емілія Бауер.
З вдячністю в пам’ять про автора та його твір, який надихнув і спонукав, врешті-решт написати щось своє.
«Як мені пробачити її?» — тільки одна думка про те, що вона віддалась незнайомцю ось так просто, так палко в перші хвилини зустрічі, не давала йому спокою. В той час, коли він не міг розраховувати навіть на секундну близькість. Кожна спроба поцілунку була відкинута.
- Повірити не можу, Поттер, - розчаровано зітхнув Малфой, - ти навіть зараз не хочеш признавати очевидних речей. Хіба тобі не ясно? Ти лялька! Маріонетка! І ні, я не збираюся прикладати руку бодай до чогось, поки ти не зробиш вибір! Хоч якийсь вибір!
Найгучніше “Через тебе” звучало в його голові, коли Ділюк задивлявся на родинний портрет, коли заглядав в повні гордості очі батька та обережно гладив намальованого Каю тремтливими кінчиками пальців.
Це маленький переклад з Ао3 :)
Мітсукі пише чергову пісню, що змушує її зануритися знову у погані звички та знехтувати всім навколо, навіть собою. Айя ж хоче змусити її зробити перерву.
від автора/-ки:
я написав/-ла це за одну ніч, і, думаю, це видно.
Коли Софія вперше каже цю правду вголос - жалюгідну до сміху, болючу до найглибших шарів шкіри, нетипово-боязну і від того ще більш незручну, Паші здається, що всередині у нього щось з тріском надламується.
Зі стихійними лихами неможливо боротися. Моряк, опинившись у тілі дитини, почувався безпорадним, як корабель у шторм. Він не міг керувати цим новим життям, не міг змінити свою долю. Але він міг знайти в собі силу, щоб боротися з невидимим ворогом - безсердечністю світу, в якому опинився.