Зірочки в шафі
- Забороняю перекладати роботу російською
- Забороняю розміщувати роботу на рос.ресурсах
Фанфік, який закінчується подіями, котрі мають позитивне для головних героїв забарвлення.
Увага! На сайті заборонена романтизація, нормалізація та видавання за щось правильне й бажане таких явищ як насилля (фізичне, сексуальне та психоемоційне), відсутність прямої згоди на секс та навколосексуальні практики, педофілія, зоофілія та знущання над тваринами, а також різні прояви ненависті та нетерпимості, як-от гомофобія, расизм, сексизм тощо. Персонажі, котрі беруть участь у сценах сексуального характеру, мають досягти віку сексуальної згоди (16 років), а краще — повноліття (18 років). Роботи, котрі порушують правила сайту, будуть видалені із зазначенням причин.
Це історія про закінчення війни в Україні 🇺🇦 🇺🇦
Події цього фанфіку розгортаються у 1534-1535 роках . Валіде султан жива і взагалі не збирається хворіти і помирати як було у серіалі .
Подрузі із пунктиком на Ріко. І Ріко тут не такий неадекват)
Жан Моро завжди вважався ніким. Без запаху. Без прав. Без надій.
Головний герой – Чхве Сан, молодий викладач математики, який піддавшись пориву пристрасті, переспав зі своїм студентом. Він – типовий поганий хлопець, про темне минуле якого не всім під силу дізнатись. Що буде далі, і як Сан подолає свої численні проблеми?
Офісне AU з нотками: романтики, саморефлексії та гумору.
Вільям і Шерлок живуть вже спокійне життя. До цього вечора, вони вважали себе звичайними друзями, напарниками.
адмінші та авторці пабліку в тг «будні пані мінчановної», яка надихнула мене на троп від колишніх до коханів
Вони втратили брата, друга, найближчу істоту і він не заперечує, що це було жахливо. Та вони не втратили єдине, що змушувало їх рухатися всі ці роки.
Цей фанфік натхненний цим дивовижним фанартом: https://x.com/charlizerie/status/1882470174491824201
— Ісусе, я повинен одружитися з тобою, щоб я міг вічно працювати з твоїм блискучим розумом.
— Одружитися зі мною? — перепитав Віктор, піднімаючи голову, дивлячись убік від проекту, прямо в очі Джейсу. — Обережно, Джейс, я можу підловити тебе над цим.
Або
Доктор завжди вважав людей примітивними, жалюгідними та непотрібними йому, з цією купою емоцій та сентиментів. Він був упевнений, що самому йому буде краще. Ніхто не вартий уваги, окрім хіба що його роботів. Але чому ж тоді він розмовляє з цим дурнуватим каменем, уявляючи, що це Стоун?