BTS

Серед стерильних стін, де тиша звучить голосніше за слова, зустрічаються двоє: юнак, який боїться заснути, і чоловік, який навчився ховати біль у посмішці.

Чімін продовжував пропалювати діру в спині хьона. Він хотів, щоб Юнгі повернувся до нього. Щоб подивився на нього, а затім підійшов і ліг поряд з ним. Вони спочатку б цілувалися, потім обнімалися, а потім деякий час лежали тісно-тісно один до одного в тиші.

Та людина, не той час. Так вони це називають? Коли розумієш, що це людина, з якою легко, з якою не потрібно думати про осанку, не так вкладене пасмо волосся, плямку на щоці чи прищик; з якою просто добре. Але з нею ж важко.

- Ви не можете зі мною говорити, чи не так?
- Можу... - шепоче тихий голос із пітьми. Він був такий тихий, і хрипів, наче от-от зірветься. - А до чого тоді ці всі записки?

Все в Моріарах притягує і відштовхує водночас: їх зовнішність, голос, навіть запах і хода. Директор тільки відштовхує, відверто кажучи: звичайний собі буркотун та мозкожер, без жодної нотки аристократизму в дупі, та й тільки.

Так, до біса, життя складне і його буденність вбиває. Але я знаю, що ти поруч, ти - мій достаток.

Чімін прийшов на вечірку для дорослих, щоб просто потрахатися з випадковою дівчиною.
Але щось явно пішло не так і зрозумів він це, коли опинився в кімнаті наодинці з двома гарячими чоловіками.

Юнгі змалку любив грати. З тих часів він достатньо вимахав, багато чого в житті переосмислив, але любов до баскетболу залишилась.

Пак Чимін змушений приховувати свою справжню сутність, і в нього це добре вдається, аж доки не настає час захистити коханого Чонгука.

Gigil - це непереборне бажання вщипнути або вкусити тих, кого любиш, що викликане надлишком ніжних почуттів та емоцій до них. Це неконтрольований процес.