Запитуйте дозволу

Бути Енн Ширлі – це не завжди причина пишатися.
Кохати Енн Ширлі – це завжди причина пишатися.

– Щойно я вперше тебе побачив, то подумав: "Яке ж воно балуване і хвалькувате". Але, знаєш... Мені не вистачатиме тебе в наступному житті. Лише з тобою я був певен, що наш світ ніхто ніколи не спалить, та... зараз запальничка в моїх руках, тож... Пробач мені, гаразд? Хоча ні...

Як виглядає львівська спільнота чаклунів очима мрійливого хлопця-студента? Хто і як запам'ятався юному алхіміку? Про це і "Акварелі нашого міста" адже кожен з нас має свій колір, запах та характерну рису.

П'яні некроманти деколи приймають імпульсивні рішення.

- Ви не можете зі мною говорити, чи не так?
- Можу... - шепоче тихий голос із пітьми. Він був такий тихий, і хрипів, наче от-от зірветься. - А до чого тоді ці всі записки?

Все в Моріарах притягує і відштовхує водночас: їх зовнішність, голос, навіть запах і хода. Директор тільки відштовхує, відверто кажучи: звичайний собі буркотун та мозкожер, без жодної нотки аристократизму в дупі, та й тільки.

Від будинку поряд віє холодом та непривітністю, а мешканці дається обходять його стороною. Власник - Драко Мелфой вважається тут відлюдником, бо живе один й ні з ким не спілкується.

Коротка замальовка, на яку мене надихнуло відео-едіт у ТікТоці, присвячене якомусь мультфільму. Приємного читання!

- Вона на мене взагалі не схожа, - я склав руки на грудях, кинувши на цю дитину ще один скептичний погляд. Валері гостро подивилася мені у вічі. Тілом пробіглися мурашки, появу яких пояснити було б дуже важко. Кожен м'яз напружився, кров швидше потекла по венах. Вона дивилася так з хвилину.

Хто б міг подумати, що одного разу кохання перепаде не на того. Питання, як таке могло трапитися, повторюються у голові, та в незворотній шлях Сайфер ступив раз і назавжди та як йому діяти в такому випадку, коли навіть просте відчуття взаємного кохання може понести шкоду всьому протоколу.