Gigil

— Вона його кинула минулого місяця, — причитала Лі Сонкьон.

— Отож бо, — кивнула Хан Сохі, тикаючи повітря перед собою виделкою, — і після цього більше ні з ким не була. Це засмучує.

— Це споживчі відносини, хоча ми ніби були подругами, — закотила очі Ноа.

З тієї розмови пройшло три дні, а мертва точка ніяк не хотіла покидати Ноа. А найголовніше — завтра вже починаються вихідні, які могли б стати прекрасним кроком вперед, от тільки зустріти Міна і щось спробувати у Вебер не виходило.

Юнгі переніс речі. Як обіцяв. Тільки Ноа розраховувала, що це буде вночі через вікно, а не при всіх — і коменданті також, — вдень. Які були здивовані обличчя. Як соромно було Вебер. А Мін на питання «як же так сталось?», відповідав, що допомагає перенести нещодавно куплені речі.

Ноа злилась, не знала, куди себе діти, вигадувала усі можливі варіанти, як втекти до того моменту, коли закінчиться гра. Особливо страшно стало в той момент, коли Мін не просто почав закидувати м’ячі, а буквально один вів на собі ледь не усю гру.

— Ти повинен запам’ятати, що Ноа омега, — причитала блонді. — Навіть, якщо вона веде себе і виглядає, як альфа. Ти повинен бути ніжним і приборкувати свої таємні фантазії.

— Ось саме тому в тебе немає хлопця, Ро, — закотив очі Чонін, відпиваючи зі свого келиха.

Придурок Мін [10:41]:

Нагадай мені ніколи не погоджуватись допомагати Розе з її ідеями

Коли Юнгі казав, що йому хочеться трохи більше — мав на увазі не «трохи», а звездець, як багато.

На щастя, більше ніяких подібних плакатів, як минулого разу, не було. Це зовсім трошки заспокоювало і приводило до пофігістичного настрою з переходом в позитив.

Паморочилось в голові, коли він впевнено, але обережно цілував шкіру в районі ключиць, паралельно розстібуючи кожен ґудзик по черзі з верхніх і до нижніх. Скільки їх всього було? Ніби-то Ноа пам’ятала тільки про п’ять.

Найнеочікуванішим за увесь цей тиждень було не те, що в п’ятницю знову планували вечірку, куди вмовили піти навіть Юнгі, а дзвінок, який пролунав в момент, коли Ноа зовсім не розраховувала з кимось говорити.

Ноа думала, що по прильоту в Корею весь університет буде обсмоктувати її повернення, адже її кинули, а вона просто вийшла вчитись далі. От тільки тиждень десь загубила, але ж то нічого, правда?

Біла кухня, але така затишна. Ноа завжди здавалось, що цей колір робив приміщення більш холодним, хоча тут тепло скоріше йшло від самої сім’ї, яка мешкала в будинку.

— Він шикарний!

Розе схвильовано тикала пальцем прямо в екран телевізору, де був якийсь американський актор, який грав у серіалі, що вони дивились. Ноа скептично підіймала брови, Юнгі не реагував ніяким чином, зате Чімін з лихвою покривав усі недоліки мовчання другої пари.

Настала черга Юнгі цілувати Ноа. З язиком і відтягуванням губ при укусі зубами. Вебер подобалось, що в цьому був цілий набір почуттів, а не просто сліпе бажання переспати. Мін робив рівно те саме, що і вона декілька хвилин тому.