Частина 7

Коли Юнгі казав, що йому хочеться трохи більше — мав на увазі не «трохи», а звездець, як багато. Ноа здавалось, вона взагалі втратила можливість думати і збирати думки в купку, адже його руки блукали по її стегнах, то стискаючи, то відпускаючи; губи знаходили все нові місця для поцілунків, хоча Вебер ніколи не думала, що в неї на шиї та зоні декольте настільки багато місця.

Але найголовнішою стравою стало відчуття його зубів прямо у місці пульсуючої жилки зліва. Не кусав — примірювався, ніби намагався зрозуміти, наскільки ідеально впишеться слід від його кликів на її ледь засмаглій шкірі. Тільки це відчуття стало спусковим гачком, щоб покачати головою, ніби так вона могла повернути їм обом можливість думати тверезо.

— Не пручайся, Ноа, — рикнув і прикусив тонку шкіру.

— Юнгі… справді… досить…

Альфа відірвався від своєї справи, сильніше стискаючи дівочі стегна, намагаючись втиснути її в себе. Солодка, з гіркуватістю — вся для нього. Ноа буквально читала це в його очах. Руки Міна забралися під кофтину, викликаючи з собою армію мурах, стрімко побігших по тілу. Вебер закусила губу, щоб не простогнати.

— Ти права, — кивнув Юнгі, нахилившись до дівочої шиї. — Дай мені буквально хвилину. Я хочу, щоб кожен знав, що ти моя… зараз.

Треба було вирватись, але Ноа скувало по руках і ногах. В голові паморочилось і не давало додумати до кінця, що саме означало його «зараз». Та і яке там діло, якщо йому, напевне, просто хотілося зробити це якомога швидше, а вона тут намагалась вирватись. Хто так робить?

Найкращий спосіб змусити Вебер відпустити геть усе і забути про гальма — цілувати, облизувати, забиратися під шкіру мікрострумами від кожного дотику. Зробити так, щоб її прогинало в спині від його губ десь на сонячному сплетінні. Він і туди зміг дістатись, але межі не переходив, просто залишаючи опіки в районі ребер.

А потім найбажаніше в його розумінні — знову губи на шиї. Тепер вже з чітким бажанням. Секундна біль та відчуття, ніби щось проти волі вдерлося під шкіру. Навіть адреналін підскочив, здивовано пролунавши червоним кольором, але швидко змінився ейфорією. Ідеальною, бляха, ейфорією!

Мама колись розповідала маленькій Ноа, що такі укуси мають відбуватися лише з тим, в кого справді закохана, а в ідеалі — з істинним. Вже потім вона вичитувала, що цей укус показує приналежність для усіх і є показником, наскільки близькі альфа з омегою в парі. Був тільки один побічний ефект…

— Юнгі, — Вебер трохи піднялась і проїхалась стегнами, визиваючи рик у відповідь. — Ти це спеціально?

— Хочеш, можем поїхати в готель.

Він повинен був спитати, але замість цього ніби ставив перед фактом, що треба сказати «так», або просто хитнути головою в правильну сторону — вниз і різко вверх. Тільки Ноа сильніше заплющила очі і покачала головою. До неї тільки зараз почало доходити те, що вона накоїла, що саме зараз сталось між ними і які в цього могли бути наслідки.

— Вебер, ти нормальна взагалі?

Руки покинули талію і перемістились на обличчя Ноа, змушуючи розплющити очі і подивитись на Юнгі. На злого альфу, який хмурив брови і не міг зрозуміти такого різкого перепаду настрою. Тоненьких доріжок на щоках, яких Мін не очікував побачити.

— Ноа, в тебе хтось був до мене?

— Був.

— Тоді чому ти себе так ведеш? Хіба зчеплення таке страшне? — більше не злився, що заспокоювало зовсім трохи. — Твій колишній був мудаком, який не міг управлятись своїм членом?

— Не знаю.

Юнгі гмикнув, напевно, скидаючи все це на простий шок. В нього самого не було ідей для пояснення, окрім…

— Він ніколи тебе не кусав? — у відповідь вона покачала головою. — Вибач, я сильно збудився, до гону залишилось не так багато часу. Думав, ми просто посидимо і подивимось фільм, але твій запах… в мене іноді стріху зносить від тебе.

— Може, — сглитнула, — додивимось фільм?

Ноа обережно злізла з Юнгі і завмерла. До того, як звела ноги, це навіть не відчувалось, а тепер вона буквально витріщилась перед собою. Напевно, саме зараз Вебер не просто була омегою по приналежності, а і по тому, як вела себе. І бісилась з цього, бо їй така поведінка ніколи не подобалась.

— В мене з собою форма. Переодягнешся?

Мін не дивився на Вебер, максимально уникаючи її погляду і бажання подивитись нижче. Ноа здавалось, вона ненавиділа себе в той момент, адже… потекла. Вперше в житті потекла від альфи. Не від довгої прелюдії — хоча це теж було? — а від… нього самого? Його мітки на її шиї?

— Ми не зчіплювались з ним, — простягнула руку Ноа, щоб він дав їй свою форму. — Просто секс.

Ледь здивований погляд у відповідь замість нової одежі.

— Ти кохала його?

— Та яка вже різниця?! Просто дай мені свою форму, я переодягнуся!

— Не кричи, — зовсім тихо рикнув Юнгі. — Ти же знаєш, я не люблю коли голосно. Тільки не з такої причини. Сиди тут, зараз прийду.

— Куди ти?

На секунду Ноа здалось, що зараз її просто кинуть прямо тут, в цій кімнаті. Їй прийдеться замовляти таксі, щоб доїхати до гуртожитку. Це буде означати її тотальний програш. Тоді це її використали і залишили одну. Прямо, як…

Вебер покачала головою, проганяючи думки, і знову глянула на Юнгі, який вже встав і тепер нахилився до неї. Щоб ледь торкнутись носом і завмерти на долі секунди.

— Форма лежить в сидінні мотоциклу, треба забрати спочатку. Посидь тут, я дуже швидко.

***

Блонді хмурила брови і підтискала губи, виписуючи на папері якийсь великий текст. Могло б здатися, що це були тези для реферату чи якоїсь роботи на захист, але це було щось геть інше. Ноа спостерігала за цим дійством вже с хвилин двадцять, попиваючи запропонований чай і гортаючи стрічку Інстаграму.

— Я думала, ти позвала мене малювати плакати на наступну гру.

Залишалось лише два дні, тому дзвінок від білявки роздався досить очікувано. Несподіванкою стало те, що дівчина знімала квартиру, і взагалі виявилась дитиною якихось крутих шишок у п’ятому поколінні. Ноа чомусь здавалось, що та жила з батьками в невеличкій двокімнатній або трикімнатній квартирі. Ну прямо розчарування року.

— А? — блонді відволіклась і подивилась на Вебер. — Вибач, я обіцяла, що допоможу Чіміну з його промовою. Він завтра виступатиме на вечері першокурсників. Викладачі дали йому це безглузде завдання.

— А відбиваєшся чомусь ти, — покивав Чонін.

— Нагадай мені, чому я тебе пустила?

— Я зустрів Ноа недалеко від твого дому і просто не міг не зайти, — розтягнувся в посмішці хлопець, відкидаючись на спинку дивану. — Тільки з вами тухляк якийсь. Думав, ви хоч хлопів пообговорюєте.

Треба було при першому ж погляді на Чоніна тікати, а не кивати головою і односкладно відповідати на його питання. Це не заважало обговорити хлопців, але кріпилась думка, що він після точно усім і усе розповість.

Особливо Юнгі.

А Ноа ледь відійшла за ці п’ять днів. Так, вони навіть змогли додивитись фільм, коли вона переодягнулась. Мін тоді якось ще пропав на деякий час, і чим саме він займався, Вебер хотіла б не знати. Точніше, не думати про це, бо сама до останньої секунди мріяла про душ. І ще про дещо, що можна було зробити лише в закритій кімнаті. З закритим, бляха, вікном.

— Серйозно, — закотила очі блонді, — Чонін, іди до себе додому, не метайся перед очима, дратуєш тільки.

— Чому тільки я тебе дратую? Може, ти щось відчуваєш до мене?

— Та зараз! — гмикнула Розе. — Іди он Дахі позваблюй чи Инха, обидві будуть тобі дуже раді!

— Припиніть, від вас голова болить, — видихнула Ноа.

— До речі, про тебе, — клацнув пальцями Чонін, викликаючи бажання піти геть з кімнати. — Як ходиться з міткою?

— Від’їбись.

І посмішка така, дуже добра, прямо як з фільмів жахів, коли в наступний момент когось вб’ють. Не вистачало тільки обговорювати її мітку, яку залишив Юнгі.

— Ноа, — Розе відклала свій блокнот і повністю зосередила усю свою увагу на Вебер. — Чімін казав, що Юнгі останній тиждень жодного разу не ночував в тебе. Між вами щось сталось? Невже він насильно поставив мітку і ви посварились?

Цікаво. Ноа в першу чергу подумала б, що її кинули, а блонді вигадала зовсім іншу причину. Насправді, Вебер не знала, що сталось між ними з Міном, але він і правда не прийшов жодного разу, хоча зазвичай спав би в неї вже рази два точно. Навіть не переписувались, тільки бачились на перервах в університеті. Зате кожний справді відчував, що до неї краще не підходити.

Одного разу омезі навіть захотілося зафіксувати обличчя Хосока в пам’яті, коли вона зустріла його в коридорі, а той помітив мітку. Це реально було щось з чимось.

— Ні, — покачала головою Ноа. — Все добре. Просто в нього скоро гон, тому ми вирішили поки не так часто бачитись.

— Хах, — гмикнув Чонін. — Свята простота! Альфа ставить свою мітку тільки в тому випадку, коли збирається провести з тобою зчеплення. І то не завжди, бо коли договірняк, це не актуально. А от своїй омезі її треба поставити обов’язково.

— Усього лише старі правила, — пробуркотіла Розе. — Ми зараз в новому світі живемо і відходимо від патріархату.

— Та ну, я ніколи не бачив омег, які б грали роль альфи. На людях можливо, але в ліжку ви завжди стаєте на коліна і просите зробити вам добре.

Саме через ці слова Чоніна все-таки вигнали з квартири за п’ять хвилин. Навіть взутися нормально не дали, просто виставили за двері і кинули речі навздогін. Розе повернулась розлючена, буквально клекотіла від злості. А потім видихнула і сіла, надуваючи губи, на той самий диван, де кілька хвилин тому сидів хлопець.

— Тебе це реально так заділо?

Якщо чесно, то скоріше не Юнгі, а саме Чоніна треба було обирати для останнього розбитого серця. Він більше підходив під риси того хлопа, якого потрібно спустити на землю.

— Просто в дечому він правий і це бісить, — покачала головою блонді. — Альфи вважають це нормальним, а ми терпимо, бо закохані і слабі в більшості випадків. Як мінімум перед їхньою аурою. Але ж існують істинні… Я можу тобі в дечому зізнатись?

— Давай.

— Я закохана в Чіміна.

— Я знаю.

Погляд Розе в секунду змінився. Тепер вже не сумний, а здивований. Навіть перенесла свою вагу на руки, якими оперлась на диван, ніби навіть усією своєю поведінкою питаючи:

— Звідки?

— Так це ж видно, — підтиснула губи Ноа і відвела погляд. — Не помітити, як ти до нього ставишся, не зміг би тільки сліпий.

— А він цього не помічає, — повернулась на своє місце Ро.

— Сказати тобі чесно? Він тупий.

І ще кивнути головою, підтиснувши губи, ніби ще раз доказуючи, наскільки вона права. Хіба могло бути інакше, якщо вона реально була права? Хоча Чімін міг просто робити вигляд, що не знав про почуття подруги.

— Ви скільки вже знайомі, а він досі нічого не побачив, — знизала плечима Ноа. — Серйозно, скільки? Років десять? П’ятнадцять?

— Та ні, — покачала головою блонді. — Ми дружимо не так давно. Хоча до цього я була підписана на нього в соц мережах приблизно з рік, буквально залипала на ньому.

А ось і найбільше здивування року. В сенсі вони знайомі не так давно? З іншого боку, Ноа ніколи не цікавилась скільки вже років дружить ця компанія з двох альф і омеги. Прямо сюжет для фільму про трикутник.

— Я рада, що Юнгі з тобою зараз, — тепло посміхнулась Розе. — Якби не він, в мене не вийшло б подружитись з Чіміном. Не розумію, чому він погодився бути просто друзями, коли я сказала, що не зможу зустрічатись з ним.

— То ти знала, що подобаєшся йому? — здивувалась Ноа, відставляючи чашку, яку до цього просто тримала, ніби за звичкою.

— Подобалась, — поправила омега. — Зараз йому подобаєшся ти. Він би не поставив мітку просто так… Хотілось би мені, щоб Чімін перестав хмуритись кожного разу, коли вони з Юнгі залишаються в одній кімнаті.

Причину такої поведінки Пака Вебер знала, здогадувалась про неї. Адже інших пояснень в дівчини просто не було.

— Давай я зроблю нам ще чаю і будемо малювати плакат, добре?

За секунду сумне обличчя засіяло яскравою посмішкою. Раніше Ноа б фиркнула на награність омеги, але тепер розуміла, чому та постійно посміхалась і видавлювала з себе хороші емоції. Щоб не плакати, вона сміялась.

Вебер дістала телефон і зайшла в чати. Мін був гордо перейменований в звичайного «Юнгі». А ще хотілося йому набрати і просто запитати, як він там. Невже йому справді було так погано через скорий гон, що він навіть не підходив до неї толком?

Ноно [17:03]:

Мені відкрити вікно сьогодні?

Юнгі [17:04]:

В п’ятницю

Ноно [17:04]:

Одразу після гри?

Юнгі [17:05]:

Якщо хочеш

Ноа закусила губу, але не встигла набрати навіть однієї літери, коли їй прийшли ще повідомлення від Міна.

Юнгі [17:05]:

Чімін їде одразу після гри

Хочеш до мене?

Ноа вагалась з відповіддю, кусаючи губи, переводячи подих і хмурячи брови. Це ж був прямий натяк, так? Але хіба це правильно? Може, він мав на увазі зовсім інше, а вона просто збоченка, в якої тічка також надто близько?

Ноно [17:08]:

Просто спати?

Юнгі [17:08]:

Я не хочу просто спати

Але як ти схочеш