Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
На щастя, більше ніяких подібних плакатів, як минулого разу, не було. Це зовсім трошки заспокоювало і приводило до пофігістичного настрою з переходом в позитив. Як не радіти, коли на твоєму папірці довжиною в сантиметрів п’ятдесят красувалося не «поцілую тебе», а просте «Я вірю в тебе, мій Альфа». Що правда, Ноа би з радістю викинула останні два слова, але йти проти блонді не вирішилась.
— Якось в цей без мотивації.
Чонін, який сидів поруч, встиг уважно роздивитись плакат ще в той момент, коли вона ним впевнено махала з сторони в сторону над головою. І тільки тепер вирішив висказати свою думку, яка взагалі нікому — окрім нього, звичайно, — не була цікава.
— Якщо цей плакат візьмеш в руки ти і помахаєш над головою — це стане найкращим моментом за всю гру, — підтиснула губи Вебер, натягуючи посмішку. — А яка мотивація!
— Скоріше камін-аут, — зауважив Чімін, що сидів з іншого боку. — Чонін, будь другом, розбав нудну гру черговою витівкою.
— І зовсім гра не нудна, — надулась Ноа.
— Звичайно, ти ж можеш подивитись на свого хлопця, — покивав Чонін. — А я, наприклад, не люблю баскетбол! Я прийшов сюди просто підтримати, але чогось засидівся і не можу піти. Напевно, мені просто подобається компанія.
Беземоційна чергова посмішка від Ноа і повне зосередження на грі. Ні, подібні приколи чисто для розрядження її не цікавили. Вона вже встигла зрозуміти, що їй все-таки подобалось спостерігати за Юнгі. Можливо, було б і правда непогано залишок часу в Кореї провести з ним і просто віддатись своїм почуттям. Навіть якщо їй зроблять боляче, Вебер зможе просто втекти з Сеулу і більше ніколи не побачити нікого з одногрупників чи когось ще.
— А де твої подружки?
Голос Чоніна звучав якось ображено, поки він оглядався і вишукував чиїсь знайомі обличчя. Він Сохі з Сонкьон запам’ятав тільки тому, що Ноа постійно з ними ходила, а він не впускав можливості познайомитись вже рази три підряд.
— Роз’їхались до батьків.
Головне — відповідати лаконічно і односкладно, щоб потім ні в кого не виникло бажання запитати щось ще.
— Блін, погано, — скривився Чонін. — Я думав запросити їх потім на вечірку в мене вдома. Ви з Юнгі ж прийдете, до речі? А то Чімін також їде, Ро взагалі кудись пропала і не виходить на зв’язок.
— Вона теж не відповідає на твої смс?
Здивоване обличчя Чіміна, який до цього намагався максимально зосередитись на грі, щоб не сказати чогось зайвого, було досить несподіваним. Ноа підняла брови і повернулась до Пака. Найдивовижнішим стало відкриття, що він реально не знав, що саме сталося з блонді. Хоча він же її друг. Звичайно, вона не відповідала Чоніну, але альфі, в якого закохана — прикольна історія вимальовувалась.
— Я вже три смс-ки відправив, просто ігнорує мене з усіх боків, — розвів руками хлопець. — Вона і тобі не відповідає? З нею точно все нормально?
— Не маю уяви, — нахмурився Чімін, підтискаючи губи. — Я ще зранку їй пишу, а вона не відповідає.
— Не може, — знизала плечима Ноа і, видихнувши, нахилилась до Чіміна ближче, щоб почув тільки він. — В неї дещо сталось, тому їй погано. Я занесла їй усе необхідне, але не знаю, наскільки цього вистачить. Хотіла зайти ще завтра.
— А мені чому не розповідаєте? — стрепенувся Чонін. — Я що, не її друг?
Чімін більше нікого не слухав, просто кивнув, навіть не дивлячись на Ноа, і встав зі свого місця. Вебер сумнівалась, що щось станеться між цими двома, але це був гарний шанс, щоб Пак зробив хоч один крок назустріч самотужки.
— Тебе це не стосується, Чонін, тому краще не треба.
Ноа просто відмахнулась і продовжила дивитись гру далі. Чонін сидів недовго, хвилин двадцять, і також пішов, не забувши зауважити, що якщо що буде чекати їх з Юнгі в себе на вечірці. Увесь цей час хлопець тільки і робив, що кривився і усім своїм видом показував, наскільки його образила поведінка друзів, які йому нічого не розповідали. З іншого боку — розповідати було нічого.
Гра скінчилась — команда Міна знову виграла. Альфа не підбігав до трибуни за поцілунком, як минулого разу. Просто кинув погляд і кивнув, ніби показуючи, щоб Ноа його зачекала, адже в нього плани не змінились. Навіть не склалося відчуття, що він таким чином запитував у неї, чи все в силі. Просто ставив перед фактом.
Вебер почекала, поки всі розійдуться по своїх справах, залишивши трибуни самотніми. На вулиці вже, напевно, вечоріло, тому хотілося швидше дочекатися і піти до гуртожитку. Навіть самій з себе хотілося посміятись, бо ну яка нормальна дівчина погодиться на перший секс зі своїм хлопцем в простому гуртожитку? В цьому не було нічого такого, але чомусь віддавало дешевою комедією. З іншого боку… в готелі ще гірше. Це взагалі виглядало б так, ніби…
— Серйозно? — почувся голос в пустому залі. — Якщо він реально в неї закохається, це буде пиздець. Ти хіба не чув, які чутки ходили? Вона ж навіть тому розумнику відсмоктувала… як там його?
— Намджун, — відповів інший голос.
— Так, точно! А Джин взагалі казав, що трахав її не один раз, але вона виявилась дерев’яною! Уяви собі, він навіть по-джентельментськи поступив, дозволивши їй себе кинути. Я б так не зміг, чесне слово.
В Ноа розширились очі. Вона прекрасно розуміла про кого розмовляли ці два довбодятли, але те, що Намджун та Джин поширювали подібні чутки — вибивало дух і змушувало просто… закусити губу і видихнути. Яка різниця, що вони там розповідали?
— Мені реально шкода Юнгі-хьона, йому трахати це…
— Затулив би рота краще, — почувся знайомий голос Міна. — Не тобі ж трахати. Тобі такої взагалі ніколи не побачити.
— Хьон, ти неправильно зрозумів!
— Я все правильно розумію. Як мінімум, не довіряю чуткам тих, кого кинули. Чи ваші колишні про вас тільки хороше розповідали?
Напевно, питання подіяло дуже добре, тому що обидва хлопці одразу замовкли. В цей момент вони як раз вийшли на лінію, де було чудово видно Ноа, і сглитнули. Поклонились і побігли якнайшвидше геть з залу. Юнгі пограв щелепою, проводжаючи їх поглядом і глянув на Вебер.
— Готова?
— Я думала, ти одразу почнеш виправдовуватись, чому уникав мене.
Ноа закотила очі, але відповідь на свої слова не отримала. Юнгі не підходив надто близько, не намагався взяти за руку, навіть не вів з нею ніякої розмови. Просто йшов поруч, зберігаючи дистанцію. І це бісило. Рівно усю дорогу до гуртожитку.
Комендант провів їх поглядом, але не сказав жодного слова, а кімната зустріла тишею і відносною темрявою, враховуючи захід сонця, підбігаючий до свого кінця. Рожево-червоне світло з вулиці і легкий вітер з вікна, варто було Юнгі відчинити раму.
— Ти уникав мене через гон?
Мін обернувся, скидаючи з себе рюкзак, і знизав плечима. Ніби йому не було що відповісти, або це він так підтверджував її слова. Альфа дістав речі, поніс їх до ванної кімнати, поки Ноа розлючено видихнула, щоб хоч трохи заспокоїтись. Вона взагалі не розуміла, чи правильно робила, сидячи тут в його кімнаті і думаючи, що сьогодні в них буде секс.
Може, це так на неї мітка діяла? Якось Вебер вичитала на форумах, що через такі мітки альфи мають вплив на омег, буквально прив’язуючи до себе. Якщо це правда, то вона точно попала в лайно, з якого треба вибиратися.
— Взагалі-то я думав, що злякав тебе.
Ноа підстрибнула на ліжку, куди всілась буквально хвилину тому.
— Ти зараз злякав мене! Чого ти підкрадаєшся, як кіт, який збирається зловити мишу?
— Ти не схожа на мишу, — знизав плечима Юнгі і підійшов до шафи, де минулого разу вона бачила його речі. — Тобі дати у що переодягнутись?
— Ні, я брала з собою.
І білизну також. На зміну. Ноа, бляха, реально ретельно готувалась до сьогоднішнього дня. А ще зовсім трохи заздрила блонді, бо саме в неї почалась тічка. Якби це сталось з Вебер, можна було б скинути усю провину на інстинкти і жити собі далі. Напевно.
— Будеш щось пити?
— Ми почнем з цього?
— А з чого ти хочеш почати? — примружився Юнгі, спостерігаючи за закушеною губою омеги і її відведеним поглядом. — Рано нам ще сексом займатись, не здається?
Це питання поставило в глухий кут. У Ноа навіть рот відкрився від такого дивного питання. Хіба не він казав, що не хотів би просто спати? Чи він навіть не мав на увазі секс, а… а що він тоді мав на увазі?
— Ні. З чого б це?
Юнгі схрестив руки на грудях і трохи відвів нижню щелепу вбік. В його голові в цей момент сто відсотків коїлось щось дивне, наприклад, мозкова діяльність, яка розповідала як йому краще поступити в цій ситуації або що відповісти. Вже через секунду задумливий погляд змінився на хитрий примружений, ніби програма відповідей прогрузилась до кінця.
— Якщо віддаси мені усі консервовані помідори, які залишились — мій язик і пальці повністю твої.
— Це не секс.
Ноа качала головою з сторони в сторону і не могла зрозуміти, в який момент їй почало здаватись, що це саме вона вмовляла його переспати з нею. Вона б не опустилась до такого. І, чорт забирай, він відлиже їй за помідори? Прости господи, хіба за подібне не просять гроші?
— Оральний секс.
Мін був явно задоволений тим, що коїлось в нього перед очима. Якщо Ноа тільки відчувала, як в неї червоніли щоки і підтискались губи від думок про альфу, то йому було все прекрасно видно. Він буквально взяв квитки у перший ряд.
— Юнгі, а що до твого члена?
Питання на мільйон, адже саме цим він повинен був… та якого ляду вона взагалі про це думала? Не хоче — не треба, вона якось переживе. Образиться прямо зараз і точно більше не схоче спілкуватись з Міном, поки той хоча б не вибачиться, але не буде терпіти ці знущання над нею.
— Так він же маленький, — знизав плечима Юнгі, підходячи ближче, щоб стати прямо над Ноа і дивитись на неї зверху вниз, — а язик з пальцями все компенсують. Хочу, щоб твій перший оргазм від мене був кращим, а не так, щоб мені треба було рятувати репутацію.
— Ти знав, що це я сказала?
Грьобана хвоя з перцем, від якої моментально захотілось сглитнути. Ноа дивилась на Юнгі і відчувала себе якось ніяково, прекрасно пам’ятаючи, що приблизно так часто починались сексуальні ігри в порно. Та що там казати, її колишній любив саме з цього починати їхні ночі. Короткі і доволі рідкі.
— До тебе ніхто не жалівся, — Мін присів перед Вебер на підлогу і посміхнувся. — Це при тому, що ти його навіть не бачила.
Ноа буквально відчула, як подавилась повітрям. Якісь в нього дуже дивні натяки! Вона ж не проти його побачити… чого б вона ще сюди йшла? Господи прости, усі омеги перед тічкою думають тільки про це?
— Я його толком і не відчувала, — хмикнула Вебер і схрестила руки на грудях, — коли сиділа в тебе на колінах, наприклад. Хоча… тоді в кімнаті кіно…
— Встигнеш ще відчути, обіцяю. Наприклад, чисто у помсту закрию ним тобі рота.
На секунду навіть думки з голови пропали, бо надто впевнений погляд навпроти бив під дих і наказував не відповідати нічого, бо тільки їй гірше буде. Яка іронія, бо саме відповісти посмачніше хотілося ну надто сильно.
— Збоченська натура проявляється? Ти реально так сильно образився?
Навряд чи за помідори, правда, але на щось точно. Просто не міг вести себе з нею таким чином. Так, повністю уся їхня розмова була легкою і якоюсь жартівливою, але ще викликала дивні почуття всередині, бо хотілося піддатись і зробити так, як він того хотів.
Юнгі гучно засміявся і під’їхав на колінах ближче до ніг Ноа, щоб тикнутись в дівочі стегна, прикриті світлою тканиною штанів, але все одно надто тонкі, щоб не відчути дихання альфи.
— От і перевіриш.
Відсміявся і, ніби кіт, перевернувся так, щоб всістись спиною до омеги, залишивши голову в неї на стегнах. Тепер він міг дивитись на неї знизу вверх. Це повинно було подобатись набагато більше.
Ноа закусила губу і просто зробила спробу не дихати, бо хвоя в своє задоволення проникала прямо до неї в легені і намагалась облаштувати там дім. Вебер тільки Юнгі у себе всередині не вистачало.
— Я і без гону боявся, що зірвусь, — видихнув Мін. — Навіть зараз мене веде від твого запаху. Ти ж знаєш, де саме в омег найсильніший запах?
— Збоченець.
— В мене справді вправний язик, — задоволено посміхнувся альфа і втягнув побільше повітря, прикриваючи очі. — Даси скуштувати?
Ноа не чула більше нічого, тільки стукіт власного серця, а знизу очі, які надто віддано дивились на неї і буквально благали дати їхньому хазяїну те, що він просив. Вона мала право відмовити? Мала, але чомусь просто мовчала і відраховувала кожен стук серця. Надто швидко, Вебер просто не встигала.
— Ноа, — в цей момент її ім’я з його губ звучало якось інакше, незвично. — Лягай на спину.
Уся оборона так і полягла на полі бою, навіть не почавши захищатись. А з нею і Вебер, яка кусала губи і боролась сама з собою. Вона хотіла Юнгі, але при цьому десь в глибині не могла дозволити собі такої помилки. Це ж помилка, правда? Бо інакше як їй назвати це жахливе відчуття всередині, ніби серце от-от вирветься з кістяної клітки?
Перед очима тепер була тільки стеля і бажання, щоб все потрібне вже скоріше сталося. Бо страшно. Бо моторошно від самої себе. А ще дуже хотілося все відчути, щоб запам’ятати і відкласти, аби згадувати потім, коли… скільки там залишилось до її від’їзду? Два місяці? Це ось настільки швидко плинув час?
— Можна?
Юнгі навис над нею і зараз тонко натякав на ґудзики на кофті. Навіть погляд спеціально кидав вниз і повертався до дівочих очей, щоб було більше зрозуміло, чого саме він хотів.
— Я думала, альфи не питають таке.
— Зазвичай, — знизав плечима Мін. — Мені захотілось знати. Знати що ти більше хочеш: мій язик чи мої пальці?
— Ти ж в курсі, що це не смішно взагалі?
— Угум, — кивнув, надуваючи губи. — Можна?
Ноа вдихнула поглибше і стиснула кулаки сильніше. Хвоя п’янила і давала відчуття максимального спокою і комфорту. Зате перець з бергамотом скоріше розпалювали щось всередині, десь в районі низу живота.
— Дай мені відповідь, — нахмурився Юнгі. — Я хочу знати, що ти згодна.
— І тебе не образило, що я таке про тебе казала?
Несподіване питання, ніби остання спроба зберегти лінію оборони, після якої вже більше нічого не було — тільки оголені нерви почуттів. Просто маленька думка, яку хотілося запитати і плекати тихенько про себе.
— Мені похуй, що про мене кажуть, — закотив очі Мін. — Сподіваюсь, після того, як перевіриш — більше такого казати не будеш.
— А якщо я справді дерев’яна?
— Тоді я тебе підпалю, — хитро розтягнувся в посмішці, облизнувся і розстібнув верхній ґудзик. — Будем палати разом.