Найгучніше “Через тебе” звучало в його голові, коли Ділюк задивлявся на родинний портрет, коли заглядав в повні гордості очі батька та обережно гладив намальованого Каю тремтливими кінчиками пальців.
Ще на етапі підготовки до набігу монстрів, Кая знав, що стоятиме один. Це майже не хвилювало його. Йому не вперше було виходити в бій самому. Не вперше його руки тремтіли від страху. Він звик, пристосувався до цього відчуття. Він знав, що страх добре перекривається бездумною сміливістю.