Канонічна смерть персонажа

У якому сонце сходить повільно, а Аказа мучиться від неможливості торкнутися

Що може бути кращим за навчання у Гоґвортській школі чарів і чаклунства коли тебе оточують вірні друзі, добрі викладачі та приємні однокурсники? Та все занадто ускладнюється, коли з’являється заборонене кохання. Як приховати почуття, та чи приховувати взагалі?

Діппер часто роздумував про те, чому все ж таки Білл не вбив Мейбл, коли була така можливість, на що та завжди лише сумно посміхалася. Сумно, бо чудово знала відповідь.

— Так чого ти бажаєш насправді, маленька Беверлі? — спитав, насміхаючись над нею.

— Я більше не маленька.

— Не сумніваюсь… — мовив клоун і торкнувся чужих губ.

Леві переконується, що відпускати на вірну смерть того, кого любиш, дуже боляче.

Вона сумувала. Вона буде сумувати. Навіть якщо мозок отримає весь світовий дофамін… Вона ніколи не забуде його.

Джордж тепер навдивовижу часто думав про концепт «півсмерті», инакше як пояснити те, що його половинка померла, а він досі був живим?

Все було, як було. Все, що мало трапитися, трапилося. Та була одна деталь, майстерно прихована між рядками — прихована від очей, а отже, прихована від серця.

Деталь, яка нічого не змінила у подіях 1980 -1998 років.

Але яка водночас змінила все.

МІСТИТЬ СПОЙЛЕРИ ДО ДРУГОЇ КНИГИ ЦИКЛУ «ЗЕМЛЯ КРИЛАТИХ« 

Старі знайомства, як старі рани, несподівано нагадують про себе та сіють хаос, руйнуючи і без того виснажливе існування.