У фанфіку присутні певні мотиви ангсту, однак весь фанфік на ньому не зосереджений.
— Дякую вам, Санджи-сан. Ви дійсно чудова людина. Та ваші накама дуже вас шанують. І... вибачте.
Я дійсно не хочу нікому доставляти проблем.
Він все ще дитина. Дитина «Липневого Саду» — якогось старого дитячого будинку, який був нічим не кращий, ніж його минула родина. Колись загублений, не маючий надій та очікувань від життя, він отримує свій другий шанс.
літерадурка
Намальовані крейдою веселки перешкоджають не тільки їй.
[А приходить на дах будинку, щоб покінчити з життям, а там сидить Б, який прийшов з тієї ж причини, але надто гарний вид навколо змусив їх задуматись.]
Присвячую всім своїм фанхатам, які сформували мою уяву і довели до цього. А також моїм друзям, які читали це і підтримували мене.
Чотири невдалі загравання зі Смертю та один раз, коли Смерть запросив на танець на кладовищі.
Леві переконується, що відпускати на вірну смерть того, кого любиш, дуже боляче.
Ідея цього фанфіка прийшла до мене при прочитанні роману “Правда про справу Гаррі Квеберта” Жоеля Діккера. Тому моя присвята належить саме цій книзі
Арахабакі був нещадним. Він вбивав швидко й холодно. Він особисто приходив лякати цю дитину в нічних Кошмарах, як йому здавалося. Та насправді це було всього одного разу.
Світ в якому людина має своє серце не тільки як життєво важливий орган, а й фігурку, що відображає в собі образ з тріщинами та шрамами. Не кожен доживає життя з цим серцем, та чи зможе вона стати однією з тих хто зміг?
Шерлок не встигає врятувати Ліама тієї злощасної ночі на мосту. А тепер всіляко докоряє себе, і бажає побачити кримінального лорда, будь-яким способом.