rune and man
Книги
12+
Гет
Максі
Драма
Запитуйте дозволу
  • Забороняю перекладати роботу російською
  • Забороняю розміщувати роботу на рос.ресурсах
запитуйте дозволу, якщо бажаєте використовувати дану роботу для натхнення та розмістити покликання в полі "Ф-ки за мотивами ф-в"
Немає схованих позначок
чт, 08/17/2023 - 19:29
чт, 08/17/2023 - 22:11
810 хвилин, 52 секунди
Читачі ще не додали роботу у збірки
Навіґація

Все було, як було. Все, що мало трапитися, трапилося. Та була одна деталь, майстерно прихована між рядками — прихована від очей, а отже, прихована від серця.

Деталь, яка нічого не змінила у подіях 1980 -1998 років.

Але яка водночас змінила все.

Все, що було між ними.

Розділи:

2. [новий учитель]

Албус Дамблдор переступив поріг свого кабінету і зупинився. Йому було добре відомо, хто очікуватиме його тут, він уявляв, у якому стані перебуватиме цей чоловік. Однак побачене вразило його до глибини душі.

3. [«поттер, гаррі!»]

Навчальний рік у Гоґвортській школі чарів і чаклунства починався першого вересня, як і у маґлівських школах Британії. Северус Снейп, викладач настоянок і наймолодший з-поміж учителів, сидів за столом у Великій Залі, очікуючи прибуття першокласників, що мали з’явитися з хвилини на хвилину.

4. [небезпечне літо]

…Тьмяне жовте світло вкритої кіптявою гасової лампи ледь-ледь освітлювало маленьку кімнату з обдертими меблями, кидаючи якийсь хворобливий відблиск на обличчя чоловіка, що лежав на ліжку.

5. [більше ніякої блокології]

— Розкажи мені про блокологію, Северусе, — Дамблдор стояв, склавши руки на грудях, і дивився за вікно, немов намагаючись побачити у чорноті ночі щось, дотепер не бачене.

— Невже у цій сфері залишилося щось, чого ти не знаєш? — уїдливо відповів Снейп.

9. [таємниця лілі]

Перший день нового навчального року у Гоґвортсі добігав кінця. Албус Дамблдор сидів у своєму кабінеті, не відводячи погляду від полум’я свічок, що стояли на його столі. Перед очима директора й досі стояв образ худорлявого зеленоокого хлопчика, якого сьогодні було розподілено на Ґрифіндор.

[інтермедія. ніч на площі ґримо]

Ремус Люпин самотньо сидів на кухні будинку на площі Ґримо, 12, з чашкою давно охололого чаю. Сіріус вже пішов спати, але Люпин не міг змусити себе взяти з нього приклад. Не міг, як би сильно йому цього не хотілося.

13. [дитина]

«Старий, ти точно впевнений, що тобі варто так поспішати?» — сміючись, казав йому Сіріус того дня, коли Джеймс повідомив йому про свій намір одружитися. Засліплений щастям, тоді він не помітив, що очі товариша зовсім не сміялися.

[інтермедія. хмари над гоґвортсом]

Сивіла Трелоні не спала. Сидячи за столом, заваленим порожніми пляшками, скляними кулями і різнокаліберними картами, вона мерзлякувато горнулася у шаль і нервово перебирала тремтячими пальцями нитки своїх довгих намист. Її розширені очі здавалися ще більшими за величезними скельцями окулярів.

15. [остання послуга]

Дамблдор відкинувся на спинку крісла і заплющив очі. Зморшкувати старечі повіки здригалися, немов у людини, якій сниться кошмар, від якого вона ніяк не може прокинутися.

16. [найкращий хрещений у світі]

Спекотний літній день повільно добігав кінця, поступаючись місцем приємній прохолоді. Зморені мешканці Ґодрикової Долини неквапно розходилися по домівках, дорогою ліниво обмінюючись привітаннями. Лілі Поттер сиділа у садку, у тіні дерев, тримаючи на руках свого новонародженого сина.

[інтермедія. «дамблдор»]

— Шановні учні! — голос Пія Тікнесі, нового міністра магії, хоч і не вирізнявся особливою силою, проте дзвінко відлунював від стін Великої Зали. — Вітаю вас із початком нового навчального року!

[інтермедія. холодний камінь]

…Жовтень цьогоріч виявився теплим. Вечірнє небо було схоже на великий осінній листок, що майже зливався з верхівками Забороненого Лісу, які коливалися під подихом вітру. Стрімкий теплий вітер — мабуть, останній теплий вітер у цьому році — розхитував гілля і ганяв галявиною опале листя.

22. [et nolite timere...]

Над шкільними угіддями клубочився туман. Густий і холодний, він приглушував людські голоси, що розносилися довкола замку; звуки плачу і нервового сміху, стражденних стогонів і криків відчаю.

24. [борги сплачено]

Під стіною, у затіненому кутку стояла Нарциса Мелфой в елегантній, але на диво простій срібно-сірій сукні з пелериною. Чоловіка поруч із нею не було. Нарциса мовчки стежила за своїм сином, що кружляв у танці з Асторією Ґрінґрасс — у всякому разі, так здавалося.

25. [випадковість?]

У жахливий рік останньої війни Фінеас Ніґелус Блек шкодував, що не має третього портрета — бажано такого, який висів би десь у комірчині чи валявся би на забитому мотлохом горищі.

26. [смерті немає]

У будинку на площі Ґримо, 12, було тихо. Гаррі Поттер стояв перед прочиненою шафою і дивився на елегантну чорну мантію, яку мав надягнути через два місяці — у той день, коли він нарешті назве Джіні Візлі своєю дружиною.

28. [епілог. руда дівчинка]

— Я більше не піду до школи, мам.

На ґанку непривітного цегляного будинку сидів чорнявий хлопчик років десяти-одинадцяти на вигляд і похмуро роздивлявся порваний рукав своєї зношеної сорочки.

    Вподобайка
    3
    Ставлення автора до критики