Від першої особи

загадка життя що це 

Між нами будо більше, ніж просто іскри

Не так страшно зрозуміти, що тобі подобається хлопець. Страшно дивитися на те, як власний батько цього самого хлопця, дізнавшись про "страшну" таємницю сина у вигляді мене, вибиває з нього всю дурь спочатку руками, а після ногами.

Як виглядає львівська спільнота чаклунів очима мрійливого хлопця-студента? Хто і як запам'ятався юному алхіміку? Про це і "Акварелі нашого міста" адже кожен з нас має свій колір, запах та характерну рису.

Все в Моріарах притягує і відштовхує водночас: їх зовнішність, голос, навіть запах і хода. Директор тільки відштовхує, відверто кажучи: звичайний собі буркотун та мозкожер, без жодної нотки аристократизму в дупі, та й тільки.

— Колінз, мені доводиться бути уважним до тих, хто здатен змінити рівновагу. А ти — саме той випадок.

"Чесно кажучи, я гадки не мав, що моє життя буде настільки неймовірне! В мене є все, що потрібно для щастя: дружини, діти, друзі, чудова робота... Більшого мені й не треба. Проте усюди з'являється невгамовне відчуття, ніби щось не так. Немов моє життя не те, чим здається.

АU в якому Чуя звичайний 10-ти класник зустрічає свого давно забутого друга Дазая. Чуя ставиться до нього вороже , але Дазай навпаки — приязно. Що ж станеться з ними ? Можливо подружаться , а можливо і більше ? Дізнайтеся це прочитавши фанфік.

Це події, які відбулися після вбивчої гри в Danganronpa: World Art Despair. У цій частині ви дізнаєтеся більше про життя вцілілих учнів і про їхню подальшу долю.
https://www.fanfic.pp.ua/node/10042

Дехто згадує травматичні події з сміхом, дехто з сумом, а я згадую зі спокоєм. І так відбувається лише через те, що я вже дуже погано пам’ятаю, що саме відчувала в той момент мого життя. Момент, який став ключовим в моєму житті, і який я б хотіла забути назавжди.