Фанфік в процесі написання, підтримайте автора відгуками.
З вдячністю в пам’ять про автора та його твір, який надихнув і спонукав, врешті-решт написати щось своє.
«Як мені пробачити її?» — тільки одна думка про те, що вона віддалась незнайомцю ось так просто, так палко в перші хвилини зустрічі, не давала йому спокою. В той час, коли він не міг розраховувати навіть на секундну близькість. Кожна спроба поцілунку була відкинута.
Одна необережна помилка, випадковий прояв неповаги чи навіть маленька неуважність, і талановита та перспективна відьма втрачає усі свої сили, і перетворюється на звичайну покоївку у величному палаці Одіна в Асґарді. А боги ставляться до смертних не надто відкрито.
Двійнята Техьон та Міре були сиротами, що виховувались люблячими бабусею та дідусем. Вони ростили їх так, як це робили їх батьки, поки не загинули за загадкових обставин. З любов'ю до усього загадкового, особливо, Часу.
Астаріон давно помітив, що його існування - це постійні повторення однієї історії у різних варіаціях. Йому це набридло. Він у відчаї. І він розриває цей цикл, явно не очікуючи зіткнутись з новими проблеми та випробуваннями.
І штормити буде не лише його…
Невідомий: Чувак, наступного разу, коли крастимеш мою білизну, випери її перед тим, як повертати.
- Повірити не можу, Поттер, - розчаровано зітхнув Малфой, - ти навіть зараз не хочеш признавати очевидних речей. Хіба тобі не ясно? Ти лялька! Маріонетка! І ні, я не збираюся прикладати руку бодай до чогось, поки ти не зробиш вибір! Хоч якийсь вибір!
Моїй любій подрузі
Сни досить дивна річ насправді. А що станеться якщо покататись автостопом по фазах сну? Що тоді може змінитися наяву? Які дивні таємниці може тримати у собі маленьке село?
Присвячується моїй любій подрузі.
Моїм кошмарам, які створили цю історію.
Йде війна між королівствами Драмо і Чакон. 18-ти річний парубок з наказу батька-генерала Драмо відправляється на розвідку до міста у володінні їх ворогів. Однак, їх схопили в облаву, і отримавши тяжке поранення парубок втік.
Присвячую цей фанфік (чи як цю розповідь краще назвати?) всім мрійливим стей, як я.
Ця розповідь - плід моєї уяви та мрій, присвячених нестримному бажанню зустріти stray kids, яке, скоріше за все, ніколи не відбудеться. Тут я захотіла матеріалізувати свою уяву, описавши омріяну зустріч.
Всім кому фінал здався абсурдним.
Дерева і відкриті двері це зивчайно класно але що якщо подивитись на це з іншої сторони?
Історія, яка збереже загальне розуміння героїв як особистості але додасть кінця на який ми заслуговуємо.
