Ханон пильно подивилась на їжу, яку замовила з ресторану.
⟪Я звичайно не подам як в ресторані… мех…⟫, — подумала вона та подивилась на час: з хвилини на хвилину додому повернеться Кейго.
Коли нарешті Кейго долучився до вечері, Ханон подивилась на дисплей телефона.
⟪А він став запізнюватись…Не повірю, що лише притулок тримав його там⟫, — дівчина хохотнула.
— Новий клієнт? — уточнив Кейго та перемішував салат в тарілці, оскільки весь соус стік вниз.
— Чесно, я б не відмовилась від замовлення, — іронічно відповіла Ханон.
Дівчина не планувала довго спостерігати як чоловік їсть, а просто зробила невеликий ковток персикового ігристого.
— А як ти уявляєш своє ідеальне майбутнє? — задала питання Ханон.
— Ну… — Кейго почав розмірковувати, погляд бігав із точки в точку. — Родина, дім. Місце, яке буде затишне. Ти хіба не подібне хочеш?
Ханон ледь втрималась від сміху і розвела руками.
— Ну…Ти ж знаєш, я більш динамічна особистість, — похитала головою. — Я би така щоб подорожувати, кар’єру побудувати, щоб знали в першу чергу мене
Кейго уважно слухав та їв пасту, яке вже порядно злипнулась та охолола.
⟪Боже мій…Ми божевільно різні⟫, — подумала Ханон та подивилась на чоловіка.
— Ну, знаєш, я люблю шумні компанії… — почала дівчина. — Де тобі просто не комфортно…
Кейго відкрив рот в бажанні заперечити, але не встиг вимовити і слова.
— Не намагайся заперечити. Кейго-кун, я ж бачу, що як є можливість ти відходиш, потім голова у тебе болить від гучної музики
— Ну… — Кейго з соромом відвів погляд.
— Це нормально, ми просто з тобою геть різні люди… Мене бентежить, що ти приховуєш свій дискомфорт, хоча міг просто сказати. Ну посварились і що, — Ханон знизала плечима та зробила ще ковток шампанського.
Кейго мовчки подивився на ханон.
— Я, гадаю, ти розумієш до чого я веду… — спокійно мовила Ханон.
— Ти ж про те що … — чоловік вагався, коли почав говорити. — Нам слід розійтись? Ти ж не серйозно?
Ханон похитала головою.
— На жаль, так, – спокійно відповіла дівчина. — Я цілком серйозно. Знаєш, я не думаю, що кожному з нас стане від цього гірше
— Можливо… — Кейго задумливо зробив ковток шампанського.
— Та ладно тобі, це саме мирне завершення, оскільки я не хочу, щоб це було для нас обох наче катування, — спокійно відповідає Ханон.
Кейго відвів погляд та занурився у думи. Єдиний образ, який поставав у голові світлий — Айрін.В ту мить, здалось він погодився зі словами Ханон.
Цієї ночі вони не намагались ділити одне ліжко. Кейго розмістився на дивані, знаючи, що після такого сну шия болітиме.
***
Кейго не здивувався. що шия боліла. Проте майже забував про біль, поки допомагав доробити ремонт в притулку.
Розетта кружляла в кабінеті.
— День коли всі-всі вдома, — радісно мовила дівчина та смикала вухами.
— Розетта-чан останнім часом така енергійна, — з втомленою посмішкою каже Айрін.
— Згоден…Буквально як дитина, — ніжно відповідає Кейго.
***
Айрін погладила Розетту по голові.
— Такаяма-сан, Ви сьогодні ночуєте в притулку? — обережно поцікавилась дівчина.
— Виходить, що так, — кивнув Кейго та відвів погляд від монітору.
— Значить, мені треба буде їхати додому, — Айрін нахилила голову вліво.
— Ні… Я хотів попросити тебе сьогодні залишитись тут…Айрін-сан… — Кейго дещо зніяковів.
— Ого! — зраділа Розетта та підняла руки.
***
Айрін після вечері спокійно сиділа трохи відповічиваючи. Кейго встав зі столу та підійшов до дівчини.
— У мене є що Вам сказати, — раптово мовила Розетта заклав руки за спину.
Кейго перевів здивований погляд.
Айрін розплющила очі, проте не встигла усвідомити на що реагувати в першу чергу.
— Дивіться, — Розетта развернулась роставивши руки, її окутало сяйво. Образ в світлі змінився на дівчину з двома довгими хвостиками блонд, жовтими очима, та ніжному одязі, в якому більше нагадувала дівчину чарівницю.
Айрін широко розкрила очі.
— Розетта… — ледь вимовив Кейго.
— Це моє справжнє обличчя — Емана, — мовила дівчина, яка досі окутала теплим сяйвом.
— Ти дівчинка-чарівниця? — Айрін ледь не стрибнула з місця.
— Не зовсім…. — загадково підняла руки до стелі. — Янгол…
Емана розставила руки.
— Колись я заприсяглась оберігати це священне місце і ладнати з усіма. хто тут житиме… Але отримала поранення і довго відновлювати сили.
— А -а-а, хто тебе..Вас поранив? — поцікавилась Айрін.
— Одна демонеса…але я відчуваю, що можу її подолати, — ніжно відповідає Емана. — Відтепер я присягаюсь оберігати Вас, як своїх рятівників, які турботою і любов’ю допомогли відновити сили та видужати, Я цього не забуду…
Після останніх слів дівчина розтанула у сяйві.
Айрін втратила дар мови так само як й Кейго. Вони мовчки дивились на місце, де знаходилась дівчина. Здавалось тепле сяйво досі в кімнаті.