Ханон зупинила свій погляд на шрамові, який не дуже обережно прикритий бинтом.
— Кейго, щось сталось? — питає дівчина та пильно дивиться на нього.
— А…Ні, обпікся, поки готував їжу… — розгублено відповів Кейго.
⟪Брехун…Але… скажу тоді те що хотіла не сьогодні⟫, — Ханон тихо зітхнула.
***
Ремонтувати те, що постраждало від пожежі — було справою далеко не одного дня. Навіть з допомогою небайдужих відвідувачів, справа трохи затягувалась.
Розетта безпорадно тягнулась з бажанням допомогти. Дівчина свернулась у клубочок та опустила м’який хвіст на ніс.
— Мама…. тато… — тихо прошепотіла дівчинка.
Кейго піднявся до кабінету, який несильно постраждав від пожежі. Відкривши кімнату, прикрив за собою двері та опустився на коліна перед дівчинко-кішкою.
— Розетта-чан…Все добре, просто і у Айрін-чан і у мене багато справ останнім часом, — чоловік обережно погладив її по голові.
— Боже мій…Коли із хлопака Ви стали молодим батьком? — іронічно мовила Ліхуа та вперла руку в бік.
— А? — Розбувся Кейго.
— До речі, Айрін-чан прийшла, вона зараз внизу, — Ліхуа покачала головой.
— Розетта-чі! — почувся крик знизу. Серце Кейго швидко забилось до того, поки він сам квапливо не спустился до входу в притулок, де Айрін поправляла взуття на вході.
— О, Такаяма-сан, з Розеттою все добре? Знайшли Саймона, Іорі і Ганчо? — поцікавилась Айрін.
— З Розеттою-чан все добре, — ніжно відповів Кейго наблизившись до дівчини.
Айрін випрямилась та не одразу помітила наскільки чоловік близько. Вони завмерли відчуваючи дихання одне одного.