Розетта засмучено мичала і тягнула руки до ручки дверей. Вона нявкнула, потім ще раз.
— Мені здається, Розетта-чан хоче гуляти, а не лише бути у Вашому кабінеті, — з посмішкою каже Айрін і гладить кішко-дівчинку по голові.
— Ти ж Кацухара-сан, розумієш що у людей виникнуть питання з приводу її… — обережно заговорив Кейго.
— Ми замаскуємо! — жваво мовила Айрін. — Скажу, що це моя далека родичка
Кейго з полегшенням зітхнув.
Айрін дістала беретик і натягнула. щоб закрити вушка, довго спідничку,- прикрити хвостик. Після чого допомогла стати на дві ноги.
— Та-дам! — щасливо сказала Айрін.
— Стривай, це все одно небезпечно, — напружився Кейго.
Розетта жалібно подивилась на чоловіка.
— Ну–у-у, Такаяма-сан, і котам, і дітям корисно гуляти, а вона буквально два в одному, їй це необхідно, — спокійно, але наполегливо мовила Айрін.
— А раптом щось трапиться? — занепокоєно спитав він.
— Для цього з Розеттою піду я. Я не залишу її саму, — твердо мовила Айрін і вже почала хмурити брови.
⟪Вона…Вперта, виявляється⟫, — подумав Кейго. Спочатку подивився на комп’ютер, де його очікувала робота і по притулку і по компанії в якій працює. Потім подивився на Розетту та Айрін, і згодом знову на комп’ютер.
Кейго зітхнув.
— Ми разом погуляємо, — раптово мовив чоловік.
Айрін полегшеноз іхтнула.
— Боже… Я вже думала посварюсь з Вами, Такаяма-сан, — усміхнено сказала Кацухара.
***
Вони під’їхали до парку. У вихідний день складно назвати хоча б якесь місце безлюдним, всі ніби выползли зі своїх домів просто подихати свіжим повітрям.
⟪Людей забагато…⟫, — напружено міркував Кейго.
— Ма-ма… — тихо сказала Розетта.
— Ти чув, перше повноцінне слово, — радісно сказала Айрін, ледь не затанцював на місці.
— Мама? — спантеличився Кейго.
— Стривай! Сестричка! Розетта-чан. називай мене сестрою, — наполегливо каже Айрін.
— Вітаю. тепер, ти молода мама, Кацухара-сан, — Кейго раптово тихо розсміявся.
Щоки Айрін різко почервоніли.
— Я ще не готова стати мамою! — крикнула зніяковіла Айрін.
— Вибач, — промовив Кейго.
Розетта міцно тримала Айрін за руку, а вільною тягнулась до метелика.
— Ого, Кейго-кун, давно ти так не сміявся,— раптово почувся голос. Перед ними стояла брюнетка з довгим волоссям. Вона хижо дивилась жовтими очима. Чорна водолазка з темно-синіми джинсами здавались заспекотним одягом для такої теплої погоди.
— І тобі доброго дня, Міямае-чан, — стримано мовив Кейго.
Айрін коли помітила дівчину вирівнялась. Її погляд здавався сумним та напруженим.
— Ого, Айрін-чан, давно тебе не бачила. ще зі школи, — іронічно розсміялась Міямае.
⟪Ого… Виходить Кацухара-сан та Міямае знайомі. Але мені поведінка Міямае щось не подобається зараз…⟫
— Так… — невпевнено відповіла Айрін.
— Ай-ай, Кейго-кун, що подумає Ханон, коли дізнається що ти гуляєш з іншою дівчиною так ще і з дитиною, — всміхнулась Міямае.
— А? Нічого. Вона знає всіх з притулку, я ж їй розповідав, що у нас там переважно жінки. Вони не турбують Ханон-чан, — Кейго спокійно знизав плечима.
Міямае фиркнула.
— Ось воно як. Гарного дня, — дівчина розчаровано кинула погляд на Айрін і пішла в своєму напрямку.
Кейго полегшено зітхнув. В пам’яті вспливали лише чіткі спогади, що Міямае не полюбила його ще з першого знайомства і завжди називала душним та занудним.
Він стурбовано подивився на Айрін, погляд якої виглядав сповненим журби. В серці закололо.