Повернутись до головної сторінки фанфіку: Моя насолода

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

 

    Чоловік тримав документи і з сумом дивився на них.

⟪І що мені робити з цим притулком?⟫ — подумав Кейго. 

***

    Перед притулком ⟪Mon plaisir⟫, як завжди віяло незрозумілий теплом та затишком. 

    Кейго зітхнув, відчувши, що немов помолодшав до шкільних років. 

    Він проходив вітався з усіма, але не звертав уваги. Зайшовши у невелику ванну, зачинив двері та сів на підлогу. 

⟪Мені треба зібратись і бути хорошим власником?⟫ — подумав чоловік та поправив темне волосся. 

 

    Він згадував, як бабуся вміла гладити підборіддя котам та людям, що б всі однаково здавались і зображували блаженне обличчя. 

    Навіяло ароматом її головної страви — імбирного печива з корицею. 

— Такаяма-кун! Відчиняйте! — прозвучав знайомий голос. Ліхуа Оуян починала працювати в притулку, коли сама була молодою, але вона пам’ятала онука власників ледь не з років його молодшої школи. Від неї завжди відчувалась аура старшої сестри.

    Кейго піднявся. вийшов з невеликої ванної та відчинив двері кабінету. Він замовчував те, як сумно та образливо, що не знаходилось достатньо часу на дідуся та бабусю, які більше нічого й не скажуть. 

 

    З часом він звернув увагу, що Сумія Кіно досі працює.

⟪О, Кіно-сан тут починала працювати, коли я перейшов в старшу школу⟫, — чоловік легенько посміхнувся. 

     Поряд з жінкою була бадьора дівчинка з червоним волоссям, підстриженим під каре. 

⟪Це її донька? Напевно жве ходить в молодшу школу⟫, — подумав він і зупинив пильну увагу на дівчину з рудим волоссям, зібраним у хвіст. Її Кейго бачив в перше. 

— Айрін-чан, припини котів балувати, вони потім без тебя нявкають і не припиняють! — крикнула Ліхуа та нахмурила брови.

— Ну-у. Оуян-сан, но котики, як діти, складно не балувати! — крикнула у відповідь. 

— Айрін? — здивувався Кейго.

— Кацухара  Айрін. Вона сюди вже два роки ходить. Студентка. — спокійно сказала Ліхуа, немов пишалась тим що знала про дівчину. — До речі. Такаяма-сан, сприймав її, як онуку. Вона часто залишалась з ними…

     На Ліхуа немов тінь впала.

     Кейго зітхнув. 

⟪Вона заслуговувала на такий теплий прийом⟫

     Айрін й далі бавилась з малими кошенятами, які нявкали та немов боролись за увагу дівчини. 

 

    Ставлення автора до критики: Обережне
    Надіслав: Nefuri_Yo , дата: нд, 07/28/2024 - 10:55