Айрін сиділа на дивані, помістивши Розетту не собі на коліна. Дівчина тримала велику книгу з казками та кольоровими ілюстраціями.
Розетта з цікавістю розглядала малюнки та слухала Айрін, вертіла хвостом із сторони в сторону.
Айрін обережно накрила Розетту ковдрою та лагідно погладила по маківці.
***
Розетта бачила у сні образ оточений сяйвом. Серед сліпучого світла немов янгол стоял. Вона тягнулась до нього, поки немов блискавка не блимнула і все охопила пітьма.
***
— Лишенько, що зі світлом… — Айрін озирнулась, подивилась, що погасли всі лампочки та електроприлади.
Вона стурбовано подивилась в сторону де спала Розетта.
Айрін неквапливо вийшла з кімнати. Відчувала, що необхідно допомогти Ліхуа та вихованцям притулку.
Дівчина завмерла від раптового холоду. Над вухами звучав дивний шепіт.
Гострі тіні немов тягли до неї кістляві руки. Айрін заплющила очі та сповзла спершись на стіну.
Розетта різко вибігла з кімнати і стала шипіти на кожну крючковату та кістляву тінь, обійнявши Айрін.
Коли тіні сховались в куточках, дівчинка облизнула щоку Кацухари.
Ліхуа озирнулась в сторону, в яку шипіли коти, кішки та навіть кошенята.
— В біса….Щось відбувається дивне…
***
Кейго сидів за одни столом з Ханон. В приміщенні ресторану все було оформлено в стилі вишуканості, з великою кількістю золотих візерунків.
Чоловік повільно їв лазанью.
Ханон же абсолютно безтурботно щолсь друкувала на телефоні та смакувала пасту карбонару.
— Кейго-кун, переживаєш за притулок дідуся та бабусі? — раптово питає вона та робить ковток шампанського з келиха.
— Я? Ні… — чоловік на мить розгубився.
— А виглядаєш так, наче закохався в когось.. — тихо мовила Ханон.
Кейго завмер, шукаючи прихований сарказм, образу чи злість в посмішці чи погляді дівчини.
— Ні…Я ж не можу бути таким жахливим з такою дівчиною, як ти… — тихо відповів Кейго, але відчував сором. Він згадав образ Айрін, її радісне усміхнене обличчя.
Ханон пильно дивилась на чоловіка. Вона щось помітила, але не вимовила жодного слова. Загадкова тиша повіяла між ними.