Одного дня Айрін відволіклась від котів, коли побачила знайому фігури. На порозі стояла невисока дівчина з світло-зеленим волоссям, під боб-каре. Вона поправила окуляри та обережно пройшла.
— Юа-чан! — Айрін зірвалась з місця та міцно обняла подругу.
— Айрін-чан… — спокійно сказала Юа та поправила окуляри, які ледь не впали.
***
— Боже, ти надто часто тут пропадаєш, — Юа зітхнула, дорікнувши подругу.
Айрін надула губи і погладила кошеня.
— Ну, дивись, які вони милі, за ними треба слідкувати, — Кацухара сказала і показала на кошенят. Нявканья — це як головна музика в ⟪mon plaisir⟫.
***
Після відвідин подруги Айрін не пам’ятала. щоб навіть присіла, поки допомагала то Суміно то Ліхуа.
Вдобавок Розетта особливо вередувала та все норовила знову покинути кімнату.
Під саму ніч Айрін обійняла Розетту й не помітила як заснула.
***
Кейго позіхнув і прикрив кулаком рот. Цілий день напружено прийшлось працювати. А в притулку в цілому чутно Ліхуа та небагато нявканья.
Чоловік тихо зайшов в кімнату-кабінет. Він опустив погляд і помітив. що на дивані тихо спала Айрін, обійнявши Розетту.
Кейго ніжно посміхнувся та обережно накрив їх ковдрою.
— На добраніч, Кацухара-сан і Розетта-чан, я постараюсь бути тихом, — прошепотів чоловік і сів за свій стіл.