Кейго зранку прийшов в притулок для котів. Ще не всі мяукають, коли він приходить, але вже деякі запам’ятали.
Чоловік обережно відкрив кабінет та завмер. Він помітив. як Айрін лежала та обіймала Розетту.
Кейго тихо входить та прикриває двері, дістає папери та вмикає комп’ютер. Спроби не шуміти провалились, але так і не зрозумів де.
Як тільки комп’ютер видав короткий писк про включення, так одразу ж Айрін відкрила очі і різко піднялась.
Дівчина помітно зніяковіла, коли побачила Кейго.
— Доброго ранку! — мовила вона та поклонилась.
— Доброго, — спокійно мовив чоловік.
Розетта сонно потирала очі.
— Кацухара-сан, я раджу Вам сьогодні піти додому, — обережно говорить Кейго. — Я сьогодні буду слідкувати за Розеттою…чан…
Айрін всміхнулась. Він досі з паузами говорив про жінок, немов соромився.
— Ну,я не можу Розетту-чан залишити саму, — каже Айрін і хитає головою, поки збирає хвіст з яскраво-рудого волосся.
Розетта вказівним пальцем показала на власний рот.
— Я погодую, Розетту-чан і піду додому, все одно ще на лекції треба прийти, та і практичне заняття сьогодні, — Айрін зітхнула і ніжно посміхнулась.
— Добре, я прослідкую за Вами, Кацухара-сан, — ввічливо сказав Кейго.
⟪Вона поводить себе трошки як мама…Це мило⟫, — подумав Такаяма і прикрив ненадовго очі.
***
Через день Айрін прийшла з двома набитими пакетами.
— Вам. хоч не важко, Кацухара-сан? — стурбовано питає Кейго.
— Та, це всього два пакетики, ледь назбирала, — бадьоро каже Айрін і опускає їх, коли стоїть поряд з кабінетом.
— Назбирали чого? — здивувався Кейго та зазирнув в один з пакетів.
— Одяг, для Розетти-чан, — з посмішкою відповіла Айрін та відкрила кімнату. Не встигла Кацухара зайти, як на її шиї повисла дівчинка та мяукала.
— Ти сумувала, я теж, — каже Айрін та пестить дівчинку по голові.
Айрін не могла намилуватись Розеттою в одязі який максимально пасує за розміром.
— Ледь не забула, — раптово каже Айрін та прикриває рот, помітно зніяковів.
— Що? — Кейго підняв брів.
— Такаяма-сан, вийдіть! — крикнула Айрін і виштовхала власника кабінету, захлопнув двері.
— Такаяма-сан, у Вас там шумно, — жартома мовила Сумія, яка проходила повз і підморгнула.
Кейго з нерозумінням подивився на жінку.
⟪Ми нічого там не робимо⟫, — подумав чоловік і зітхнув.
***
Еміру кілька разів на день підходила до дверей кабінету і пильно дивилась на двері. Дівчинка очікувала чуда, чи навіть просто підтвердження що Айрін-чан в теплих стосунках з власником притулку. Проте за дверима доносилось або нічого, або нерозбірливі розмови.
Раптово прозвучало сумне мявканя. Еміру озирнулась але не помітила бодай якогось котика чи кішечку поруч.
Знову донеслось ⟪Няв⟫.
⟪Це з цих дверей…Сподіваюсь, Такаяма-сан не розсердиться…Або мама не злякається⟫, — думає Еміру та нерішуче тягнеться до ручки від дверей та тягне на себе.
Вона проходить трохи вперед і прикриває двері.
В милій сукні на дивані сидить дівчина з білосніжним волоссям, вушками та хвостиком. Вона здивовано подивилась на Еміру.
— М-мила… — здивовано ледь вимовляє Еміру.
— Мила? — тихо повторила дівчинка.
— Еміру, ти де? — пролунав голос матері.
— А.. мама злякається… — тихо шепоче Еміру я чекає, коли кроки стихнуть. Вона боялась, що мама злякається або розсердиться на допитливість доньки.
Дівчинка підійшла до Еміру та обережно погладила по голові.
⟪Ва-а-а, яка вона дійсно мила!⟫ — подумала Кіно та відчула, немов всі турботи зникли.
***
— Розетта-чан, ти не сумувала, — каже Айрін коли гладить по голові кішко-дівчинку.
— Мама, — з муркотінням каже Розетта та головою притуляється до плеча Айрін.
Кейго всміхнувся та повернувся до роботи. Айрін же тим часом ледь не згоріла від несподіваної суміші емоцій радості та сорому.
⟪Мама? Я мама?!⟫