Кейго прийшов рано зранку. До вух доносились трохи нервові нявканья.
⟪Припускаю, ніч була дивна⟫, — чоловік озирнувся, щоб оцінити ситуацію, але не виглядало, наче відбулось щось погане. Кейго повільно та тихо пройшов, бо в цей час Айрін зазвичай спить, як й Розетта.
Чоловік раптово завмер, коли побачив їх на підлозі поряд з його кабінетом.
— Доброго ранку, — тихо каже Кейго та сідає на очіпки.
Айрін розплющила очі. Її погляд затьмарений дивився на чоловіка.
— Доброго ранку, — тихо промовила дівчина.
Розетта як тільки розплющила очі, стрибнула на руки до Кейго, що він ледь не втратив рівновагу.
— Без тата було страшно, — жалібно сказала Розетта і опустила голову на плече Кейго.
— Кацухара-чан, щось трапилось? — стурбовано поцікавився Такаяма.
Айрін відвела втомлений погляд.
***
Цього вечора Кейго пильно спостерігав за Айрін. Щось було з нею не так, проте ні слова про свій стане не казала. Вона губилась, відводила погляд.
⟪Та що відбулось…Оуян-сан, сказала, що вимикало світло… Може, Кацухара-чан боїться темряви⟫, — розмірковував, чоловік. Спалах! Світло затягнуло пітьмою.
⟪Це…Дивно..до. бі…⟫, — тільки встиг подумати, як схопив телефон, щоб увімкнути ліхтарик. Тьмяне світло непокоїло його.
⟪У мене телефон наче нормально світив… А тут відчуття, наче старий ліхтарик от от і вимкнеться⟫, — Кейго зробив рішучий крок у пітьму.
— Айрін! Розетта! Ви в порядку? — вигукнув чоловік, забувши про все інше. До вух донеслось шипіння та налякане нявкання. Він впевнено направився на якісь звуки, з надією знайти кого-небудь.
— Тату! — вигукнула Розетта. У чоловіка куточки губ піднялись у сором’язливій посмішці.
Кейго наблизився і не прогадав. Де була кішко-дівчинка там була і Айрін. Вона сиділа на підлозі, опустивши голову на коліна.
Чоловік почув нерозбірливий шепіт, але не придав сильного значення й присів поряд з Айрін.
— Все буде добре… — тихо мовив Кейго. Не встиг продовжити думку, як Айрін раптово притулилась до нього.
— Вибач…вибач… — тихо прошепотіла Айрін.
— Нічого страшного… — тихо відповів Кейго, його щоки порум’янішали.
Насправді, вони відчували однаковий сором, бо знали, що неправильно бути так близько саме зараз.
Розетта притулилась між Айрін та Кейго.
— Зараз навіть в цій тривожній тиші, стало так спокійно… — тихо каже Айрін та втомлено посміхається.
Кейго наважився протягнути руку й притулити до себе ще ближче Розетту та Айрін.
— Знаєш, я знову наполягаю тобі піти на вихідний, Кацухара-чан… — тихо каже Кейго.
— Припини, все не так погано, чесно, — каже Айрін та іронічно й нервово хіхікнула.
Кейго тихо зітхнув.
⟪Такаяма-сан, називав мене по імені…По імені…Це так приємно..але…На жаль, мені слід забути про це⟫, — Айрін заплющила очі. Вона знала. що як тільки посвітлішає — настане ще один вимушений вихідний.