Айрін сіла на лавочку тримаючи сендвіч та фруктовий лимонад.
— Юа-чан… — тихо почала казати Айрін та зніяковіло відвела погляд. — Мені здається я починаю закохуватись в Такаяму-сана…
Юа подавилась. Коли відкашлялась зробила квапливий та великий ковток цитрусового лимонаду. Миттєво пожалкувала, але проковтнувши видохнула.
— Ти що? — вона здивовано дивилась на подругу. — Ні! ні! Ми не можемо втрати Айрін-чан в дурному майже службовому романі
Юа поправила окуляри та нахмурила брови.
— Все ясно, тобі треба постаратись забути про нього і менше відвідувати притулок
— Ой, це так мило, — Чінамі хлопнула в долоні. — Тобі треба не впустити цього чоловічка, — невимушено сказала вона та поправила прядку хвилястого волосся.
Айрін зробила ковток лимонаду та промовчала. Насправді, вона гадки не мала. що робити з цими почуттями.
***
Ліхуа уважно дивилась на Розетту.
— Ти і не кицька і не людина..Що ти? — сказала Оуян та нахмурила брови.
Розетта здивовано дивилась на жінку та клупала віями.
Кейго помітивши це завмер та відкривав рот в бажанні щось сказати.
— Кейго-кун, знаєш хто вона? — суворо питає Ліхуа, повільно повернувши голову в сторону чоловіка.
— Р..р.р.р…Розетта…чан… — ледь вимовив Кейго.
— Ага, і о вона таке? — продовжила тиснути Ліхуа.
— Дитина…Дівчинка…моя далека кузина, ти про неї просто не знала, — Кейго сам здивувався, як на ходу почав щось вигадувати.
— Кузина? — Ліхуа підняла брів, з неприхованим скепсисом. — Хтось про неї ще знає?
Кейго кивнув.
— Так…Кілька родичів, у неї їх небагато і Кацухара-чан…
— Ага, молодь секретики тримає, — Ліхуа примружила очі.
Кейго зітхнув.
— Оуян-сан, про Розетту-чан ніхто не повинен знати…
— Чому? — суворо запитала Ліхуа.
— Складна історія…Легко і не розкажеш…
— Кейго-кун, а ти спробуй. Там ротом видавати звуки, які пояснять хто і звідки вона
Кейго розвів руками, проте іншого шляху вже не було.
***
Айрін прийшла наступного дня повна сил і бажань допомогати притулку з котами.
— Кацухара-чан, можеш зайти до мене? — обережно питає Кейго, відводячи винуватий погляд.
— Звичайно, Такаяма-сан, — привітно мовила Айрін і закінчивши пару справ з годуванням кошенят, направилась до його кабінету.
Вона обережно постукала та увійшла в кабінет. Розетта не опустила можливості стрибнути на шию Айрін. Дівчина зачинила за собою двері.
— Такаяма-сан, щось сталось? — обережно питає Айрін, коли помічає сумний погляд чоловіка.
— Ну…Не знаю як почати… — Кейго зробив паузу. — Просто про Розетту тепер знає і Оуян-сан, — тихо сказав.
— Шо? — Айрін розгублено подивилась на нього. Вона раптово посміхнулась. — Так, так краще, тепер у нас є допомога. Ліхуа-сан класна і надійшла людина
— Що? — Кейго спантеличився, згодом посміхгнувся. — Тоді добре, гадаю, нам немає за що перейматись
Чоловік встав з крісла та підійшов до Айрін. щоб забрати з рук Розетту. Вони були так близько, що ледь не відчули дихання одне одного.
⟪Він так близько⟫, — подумала Айрін та завмерла.
Розетта спокійно притиснулась до плеча чоловіка, як маленька дитина.
⟪От лишенько…Я так близько…⟫, — Кейго різко відхитнувся назад.
Він відчував, що не може вчинити так. піддатись навіть крихті спокуси до відчуття комфорту. В серці раптово закололо.