Космічна сталь

     Дівчина зітхнула та поправила чорне волосся, неохайно зібране заколкою. 

⟪Знову завалили задачками… Як дожити до цієї п’ятниці⟫, — вона зітхнула і поправила окуляри.

    Ейджі потер голову, яка сильно боліла. Він повільно піднявся на ноги, спираючись руками за підлогу. Чоловік повільно озирався і намагався зрозуміти і оцінити що сталось. 

    Чоловік підняв деякі деталі від керма.

     За спиною привабливої білявки так й продовжувала стояти Айко. Вона не наважувалась вийти з-за ⟪живої⟫ схованки. 

⟪Хто всі вони?…Так багато людей…Який жах⟫, — Айко відчувала як тремтіли руки. 

     Ейджі схопився за голову та впав на коліна. Він не міг повірити, що весь час милу дівчину сприймав за юнака. 

    Айко налякано подивилась на чоловіка й вибігла з кухні. Гарячі сльози покотились по щокам. Вона обережно закрила за собою двері вцілілий кімнати. 

     Кухня в квартирі Айко й так не була великою, але коли її ділили між собою чотири дорослих чоловіки — ставало геть затісно. 

— Ех..Сподіваюсь Ерудзе там комфортно на теплому ліжку з власницею цього місця. — Вілмар пробурмотів та провів рукою по тонкій ковдрі. 

      Вже кілька днів екіпажу корабля ⟪Astra”⟫ вдалось знаходити час, щоб конструктивно досліджувати ушкодження та деталі, які вціліли. Кожному хотілось зрозуміти, що й чим можна буде замінити, а що можливо уникне прикрої заміни. 

    Ейджі з посмішкою оглядав, те що вже вдалось відновити та легенько хлопнув по корпусу. 

— Відновимо другу частину корпусу, перенесемо в більш безпечне місце. щоб Леді Айко не постраждала і вже там доробимо все технічне, — бадьоро мовив Ейджі.