За спиною привабливої білявки так й продовжувала стояти Айко. Вона не наважувалась вийти з-за ⟪живої⟫ схованки.
⟪Хто всі вони?…Так багато людей…Який жах⟫, — Айко відчувала як тремтіли руки.
— Вибачте нас, що ми порушили Ваш спокій у Ваших володіннях, — промовив чоловік.
Голос високого й спортивного чоловіка із синім волоссям звучав грубо, але з неприхованим відчуттям вини.
Айко нерішуче глянула на нього. Чубик від розкуйовдженого волосся спадав прямо на центр лоба.
⟪Зойск…Він виглядає як фентезійний янкі⟫, — подумала Айко.
— Боже, да хто так вибачається! — рудоволоса дівчина ударила його в потилицю.
— Я взагалі то капітан! Ерудза! дядько! — чоловік стис кулак і розгнівано пдоивився на дівчину.
Білявка кашлянула в кулак.
— Давайте всі дружньо знайомитись. — почала вона. — Я Каджівара Чійоно, — стримано, але дружелюбно мовила та.
— Я Ерудза Падл… Боже Кадзівара таке довге ім’я… — на мить задумливо зупинилась Ерудза.
Чійоно розсміялась.
— По-перше, Каджівара, по-друге, то моє прізвище.
— О-о-о, – Ерудза підняла голову. — Ну зрозуміло, приємно познайомитись.
Після паузи Ерідза бадьоро вказувала на членів команди і описувала їх так, як сама ставилась.
— Ой хлопець з фіолетовим волоссям — наш лицар, володіє мечем, як своєю рукою — Лейвер Фебьйорн, А це грубий, але суворий картограф, зрештою він все одно добрий — Бернард Сеймур, а ось він! — зробила драматичну паузу. — Моє сонечко, світло адекватності і мудрих думок — Вілмар — мій чоловік.
— Ей, а мене представити! — обурився капітан.
— А точно…Ейджі Бодлер, наш капітан. Проблема на ногах і лихо неймовірне, але якби не він, ми би не стали в команду, — Ерудза примружила очі.
— Приємно з усіма Вами познайомитись, але треба прибрати квартиру настільки, наскільки це можливо хоча б зараз, — Чійоно втомлено зітхнула.
— Буде зроблено! Наш екіпаж покаже найкращий рівень. все буде як новеньке! — Ейджі помітно збадьоритися.
— Я би поспав, після такої подорожі… — Вілмар протер рану. де вже запеклась кров.
— Друже, любий држуе, поспимо, коли спокутуємо провину перед господарем цих володінь! — сказав Ейджі і схопивши за плече притиснув до себе товариша.
Айко напружено спостерігала. Вона не наважувалась знайомитись з новими людьми, й кожен раз хапала Чійоноз а рукав, зупиняючи від цього.
— А Ваш корабль же придется ремонтувати? — обережно цікавиться Чійоно.
— Це м’яко кажучи, юна леді….Прийдеться його створювати ледь не з нуля, — стримано відповів Бернард та поправив тріснувші окуляри.
— На жаль, ми нікуди піти не зможемо, поки не відремонтуємо нашу ластіву, — Ейджі зажурено опустив голову.
Айко сіпнулась від однієї лише думки, що тепер в її оселі купка дивних людей і більшість з них чоловіки наближені до кремезної статури.
— Так юних леді не лякають! — Ерудза знову дала підзатильника капітану.
— Ей!
— Айко-чан, що думаєш? — запитала Чійоно й нахилилась до подруги.
Дівчина ледь розбірливо прошепотіла на вухо свою думку.
— Ну, якщо вони тобі заподіють лихо, я їх вижену без зайвої думки, — рішуче прошепотіла Чійоно у відповідь.
***
Години виснажливого прибирання а десь ремонту речей з чого було — всі розбирали можливість заснути хоч на підлозі.
Айко сиділа в оточенні Ерудзи та Чійоно у кімнаті.
— Чійоно турботливо розчісує волосся подруги.
— Господиня цих володінь така гарна, — каже Ерудза, коли перед нею відкривається справжній вигляд Айко. Блідої дівчини з тендітним тіло, лагідними рисами обличчя. блакитними очима, чорним. немов смола волоссям.
— А… — Айко спантеличено подивилась на Ерудзу.
— Зі мною, юна леді, ти точно в безпеці, від навіть наших бовдурів в команді, — жваво каже Ерудза. Вона підходить до купки одягну і шукає щось миле.
— Айко-чан, я потурбуюсь, щоб нові друзі, не заподіяли шкоди… — з посмішкою каже Чійоно.
Айко зніяковіло кивнула.
***
— Я зараз засну прямо на підлозі…. — втомлено сказав Вілмар.
— Боже, у нас є змога ще одного юнака навчити мужності, я думаю нас всіх сюди привела сама доля, — задумливо мовив Ейджі й барабанив пальцями по столу.
Лейвер втомлено зітхнув та сів на підлогу.
— Просто подякуй, що нас не вигнали на вулицю, — напружено мовив Бернард.
— Час познайомитись з власницею цих володінь, прикрасною Пані Айко! — урочисто каже Ерудза та входить в кухню, а потім відходить. щоб показати тендітну дівчину з довгим чорним волоссям. — Прізвище не запам’ятала, вибач..
— Нічого страшного… — тихо, майже пошепки мовила Айко та опустила наляканий погляд блакитних очей.
Всі чоловіків уважно подивились на Айко.
— Леді, вибачте. що потурбували Вас, — спокійно мовив Бернард. Він не втрачав марку сухості та стриманості.
Лейвер кивнув.
— Вау, Ерудза, а ти вмієш знаходити справжні квіти, вона як фіалка, — з посмішкою каже Вілмар.
Ейджі повільно підвівся з місця.
— Ти…Ви..Ти…не юнак…Ти дівчина… — спантеличено мовив він. — Ти не юнак!
Ейджі очманів до самої волосинки. Він впав на коліна.
— Дідько!!