Вже кілька днів екіпажу корабля ⟪Astra”⟫ вдалось знаходити час, щоб конструктивно досліджувати ушкодження та деталі, які вціліли. Кожному хотілось зрозуміти, що й чим можна буде замінити, а що можливо уникне прикрої заміни.
Ейджі з почуттям провини помічав, як Айко інколи виглядувала та піддивлялась за цим кропітким процесом.
⟪Я так і не вибачився нормально…⟫, — розмірковував він, тримаючи в руках неушкоджену частину штурвалу.
Проте як тільки він підводився, Айко миттєво ховалась.
⟪Може вона мене досі боїться…Справедливо⟫, — Ейджі опустив голову.
— Капітане, не спи! — крикнула Ерудза та дала підзатильника.
Ейджі настільки розгубився, що вронив деталь, яку тримав.
— Кохана, заспокойся, прошу, — каже Вілмар та піднімає ту деталь.
***
Іншого дня Чійоно знову навідалась допомогти по господарству та просто до Айко скласти компанію.
— Леді Айко, перепрошую, — ввічливо каже Ейджі.
Айко знову ховається за спину Чійоно, але вперше, визирає головою та спантеличено, дещо налякано дивиться на нього.
— Я я не хотів Вас образити того дня… просто я…
— В..Все добре… - мажйе одними губами, дуже тихо відповіла Айко та міцно схопила Чійоно за руку.
— Правда? — спантеличився Ейджі. — Не перейматесь, Леді
Айко, я більше Вас не підведу. З нами ви в безпеці
Чоловік відчув, як величезний камінь нарешті кудись зник, та можна полегшено вдохнути повітря.
— Боже…Він невиправний телепень, — Ерудза похитала головою.
— Ми його за таку чесність і благородство і цінуємо, — з радісною посмішкою мовив Вілмар.