Кухня в квартирі Айко й так не була великою, але коли її ділили між собою чотири дорослих чоловіки — ставало геть затісно.
— Ех..Сподіваюсь Ерудзе там комфортно на теплому ліжку з власницею цього місця. — Вілмар пробурмотів та провів рукою по тонкій ковдрі.
Ейджі дивився на стелю, не силах заплющити очі з думками про те, наскільки образив тендітне серце Леді Айко.
⟪Вона дійсно виглядає як квітка…Як чарівна ніфма з лісу, а я її за юнака…⟫
***
Більшість були сонними. Проте, не дивлячись на це, в домі вже з самого ранку було шумно:
⟪Тихіше, господиня спить⟫, ⟪Затулись, вона сіла працювати⟫.
Сама Айко втомлено зітхнула й намагалась не виходити з кімнати, крім походів в вбиральню.
Вона вискочила з кімнати лише тоді, коли Ерудза сповістила, що завітала Чійоно.
— Я до речі замовила дублікати ключів, щоб наші гості стали трохи більш автономними, — з посмішкою мовила Каджівара.
Айко налякано сіпнулась.
— Не бійся, тобі тільки краще буде, коли за їжею будуть ходити сильні чоловіки, — весело мовила Чійоно.
— Взагалі то ми не прислуга, — обурився Лейвер.
— Леді Айко, не слухайте мого друга, ми Вам допоможемо, — Ейджі мовив бадьоро й з надією глянув на Айко, яка налякано відвела погляд.
Дівчина знову забігла в кімнату та закрила двері.
— Що я знову не так сказав, — Ейджі тихо сказав та опустив голову.
Ерудза стукнула його по потилиці.
— Насправді зараз нічого…Просто Айко-чан не звикла до турботи від незнайомців, — зітхнула Чійоно та подивилась на закриті двері кімнати.
***
Наступного дня Чійоно змогла вручити пару ключів, де один дістався Ерудзє, а ось другий — Ейджі, як капітану екіпажу.
— Протягом тижня я інші донесу, — з посмішкою мовила Чійоно.
— Пані, будь ласка, підскажіть, скільки це коштує? — обережно але стримано питає Бернард.
— Це не важливо, — відмахнулась Чійоно. — Як донесу ключі, я гадаю, ви зможете обрати нові окуляри замість пошкоджених, — дівчина похитала головою.
Вілмар опустив голову, оскільки теж хотів мати власний ключ.
— Не розстаюйся, коханий, потім і тобі донесуть, або за поцілунок, можеш брати у мене, — Ерудза безсоромно дражнила чоловіка вказавши вказівним пальцем на щоку.
— Ну, я це і без ключа зробив би, — Вілмар ніжно посміхнувся.
В основному вже майже тиждень під керівництвом Чійоно в магазин ходив переважно Ейджі, інколи з Лейвером та Вілмаром, останній на себе як й на ⟪Astra⟫ брав всю кулінарію.
— Гей, Пані Айко просить, щоб ти окремо спробу ще страву приготувати, — з посмішкою каже Ерудза.
— А Пані Айко, не боїться, що я можу не осилити якусь страву? — Вілмар похитав головою.
— Коханий, вона так само впевнена в твоїх здібностях до приготування їжі, як і кожен член нашого екіпажу, — Еруда зробила ковток пахучого чаю.
Вілмар турботливо посміхнувся. Знав, що ці люди — його родина.