Проміжний простір

 Пальці Тіма затремтіли на клавіатурі, це єдина ознака його здивування. Це був незначний знак, хоча Тім не сумнівався, що його помітили. Його тепер оцінюють на основі цього, на основі всього, що можна було побачити тут, і Тім знову буде визнаний недостатньо хорошим.

 Перш ніж Тім повністю усвідомив, що він прокинувся, він знав, що він у безпеці в Маєтку. Він був загорнутий у ковдру, яка була такою гладкою, що шкіра співала від дотику, занурений у м’який запах свіжої білизни.

— Та пішов ти! Та пішов ти! Та пішов ти! — Пістолет стріляв безладно. Аматор або турист. Мабуть, і те, й інше. Бетмен міг би стояти посеред провулка і не потрапити під жодну з цих куль. Натомість він нахилився вліво, схопив кришку від сміттєвого бака і кинув її в потенційного ґвалтівника.

— Це означає, що вечірка з піцою скасовується? — запитав Гарфілд, підозріло дивлячись на Тіма. Це питання порушило момент, і Тім витягнувся з обіймів Діка і відійшов убік.

Дік працював у тренажерній зоні, коли Бетлітак приземлився. Він взяв рушник, щоб витерти піт після тренування, та поспішив до них підстрибуючи від нетерпіння. Він почекав, поки Брюс вийде з літака і пояснить, що відбувається.

Обід із Деміеном був незвичайним. Тім очікував атаки або, принаймні, творчої погрози. Щось про важливість самого Деміена і про те, що Тім – лише незваний гість.

Тім переживав екзистенційну кризу. Він відкладав її як міг, але це не могло тривати вічно.