Турбота/піклування

Про наболіле.
Як часто ми робимо дурні помилки?
О ні, мова не про сісти не в той автобус, коли повертаєшся додому з роботи; і не про залишити парасольку в шафці схову у супермаркеті чи забутий на касі чек до коштовної покупки чи навіть той зайвий останній шот текіли.

- Я тебе, Назаре, на рік до себе в наймити візьму, - запропонував пан, що Іваном назвався, і посмішка його Назару не подобалася, бо надто вже широка, надто вдавано-щира.

«Очі не брешуть. Все клевета - слова, жести, дії, але тільки не очі.»

Іван не явився, бо вчора мав йти кудись. Куди - напевне не сказав, лиш як завжди лукаво посміхнувся та ніж вістрям в землю увігнав перед тим, як обернутися вовком. 

Знайомий червоно-синій костюм відчувався на дотик, як щось фантомне і чужорідне. Старк якомога сильніше стис тканину, але вона не щезла, попри його сподівання.

— Це не те, про що ти подумав, — Пітер гарячково намагався щось вигадати. — Це не мій костюм!

Арахабакі був нещадним. Він вбивав швидко й холодно. Він особисто приходив лякати цю дитину в нічних Кошмарах, як йому здавалося. Та насправді це було всього одного разу.

Добре мати папіка, якого дійсно кохаєш

Ідея @duthey

Посилання на відео https://vm.tiktok.com/ZM2LeNfYY/

— Федір тільки вкотре за цей вечір закочує очі, підходить ближче до засмученого Гоголя, і бачачи сльози на обличчі, тільки сильніше посміхається. До чого доводить алкоголь людей… Колю навіть на каяття потягло. —

                          ☆・ ☆・ ☆・

Синмін був готовий до того, що кар‘єра айдола може повністю звести нанівець його приватне життя, включаючи романтичні стосунки. Особливо стосунки. Не те щоб ця сфера у Синміна колись пашіла насиченістю, проте він, як і всі люди, потребував ніжності, прийняття та елементарної тактильності.

— Невірно ревнувати близьку і таку кохану людину до друзів, адже не повинно так бути. Це вже подібно до залежних стосунків, і вважати можливим такого Бомґю зроду не прагнув.