Позитивне

Жан Моро приходив до тями повільно, збираючи себе до купи, як і тисячі ранків до того.

Весняний фотосет - коротка історія із моїми героями (для яких можливо знайду час і натхнення присвятити повноцінну роботу), а поки насолоджуюсь невеличкими романтичними історіями.

Він все ще дитина. Дитина «Липневого Саду» — якогось старого дитячого будинку, який був нічим не кращий, ніж його минула родина. Колись загублений, не маючий надій та очікувань від життя, він отримує свій другий шанс.

На що може перетворитися звичайна фотосесія й наскільки чарівні очі Ченле

- Тоді скажи, що ти мене любиш. Знову. Як тоді,- сказав Лі, спираючись ліктями об коліна та нахиляючись корпусом до хлопця. Пальці в замку. Погляд сповнений ніжністю. Дивно.
- Люблю...

- Хьон, прошу покохай мене

Той хто чекає на кохання, той неодмінно його знайде. Принаймні, так говорить закон долі. Ми власники своєї історії та свого щастя. Ми власники своєї книги під назвою "життя".

Раніше я був блогером, що робив огляди на ігри, аніме, візуальні новели та мангу різних жанрів, от якби мені хтось сказав, що я можу переродитися в одній із таких ігор, що потрапляли до мене на огляд, я б розсміявся, але зараз мені не до жартів.

За вікном сіре, непривітне небо, у вагоні холодно. Але Луффі байдуже. Він думає про Зоро, що ніколи не святкував день народження.

Серед шумного класу, списаних зошитів, квіткового цвіту та спалахів ліхтарика... він думає про нього.