Кім Синмін

Завалися!» — Хан зіскочив з місця, грюкаючи по столу. 

Іноді людині потрібна інша людина для загоєння ран. Шрамів. Для нормального самопочуття. Для відчуття, що ти живий. Що ти комусь потрібний. Що хтось буде піклуватись про тебе. Любити.

Синмін був готовий до того, що кар‘єра айдола може повністю звести нанівець його приватне життя, включаючи романтичні стосунки. Особливо стосунки. Не те щоб ця сфера у Синміна колись пашіла насиченістю, проте він, як і всі люди, потребував ніжності, прийняття та елементарної тактильності.

Для кожного близкість особлива по-своєму, але чи може людина, відчувши вуста протилежної, не бажати насолоджуватись ними ще раз? Що станеться, якщо це відбудеться? А що, якщо перейти межу? Проте це ніщо, коли це невзаємно.

 Мінхо точно не знав що може лежати ось так, подібно до глиняної ляльки в руках умілого скульптора, який штрих за штрихом викреслює нові грані фігури і його скульптором був Хан який викреслював нові грані його розуму і свідомості.

Якби Вам одного дня сказали, що Вам залишилось жити не більше року, Ви би погодились жити в одному домі із незнайомцем та віддати йому свій останній танець? Ви би наважились віддати йому свій перший та останній поцілунок?

— Джисоне, перестань фліртувати, ти налякаєш бідного хлопчика — прошипів Чанбін на молодшого.

— Але я нічого не зробив! — крачав Джисон, виправдовуючись.

— Він мій сусід по кімнаті!

Шкільне ау в якому Джісон всім серцем ненавидить День святого Валентина, але на те є свої причини. Про те, як все може змінитися за один день, якщо у дію вступає твій краш.

Синмін не вміє кохати по-іншому, він віддає всього себе почуттям, а Чанбіна це більш ніж влаштовую. Ще його душу гріє усіідомлення що він перший, хто це кохання на собі відчув. 
       
Синмін без Чанбіна задихається, але навіть не підозрює, що Чанбін теж.

йшов п’ятий рік, як короля со вважають недоправителем недокоролівства. аби підняти статусність в очах інших, радник джисон радить знайти королю наречену.