Лі Фелікс (Лі Йонбок)

Що спершу приходить у вашу голову, коли чуєте слово «безсоння»? Постійні рухи в ліжку чи якийсь мʼятний чай, який «допомагає», за словами бабусі?

Брати Лі зовсім недавно переїхали з міста в селище під назвою Лінтрон, яке огороджене лісом і магією. Мінхо домовився з бабусею, що молодший брат не повинен дізнатися великий секрет їхньої родини. Фелікс особливий, але поки він цього не знає.

Іноді людині потрібна інша людина для загоєння ран. Шрамів. Для нормального самопочуття. Для відчуття, що ти живий. Що ти комусь потрібний. Що хтось буде піклуватись про тебе. Любити.

«ми завжди шукатимемо партнерів, схожих на наших батьків, котрих так не вистачало».

Синмін був готовий до того, що кар‘єра айдола може повністю звести нанівець його приватне життя, включаючи романтичні стосунки. Особливо стосунки. Не те щоб ця сфера у Синміна колись пашіла насиченістю, проте він, як і всі люди, потребував ніжності, прийняття та елементарної тактильності.

Їхній світ влаштований трохи по іншому ніж людський….

Фелікс не може заснути через надокучливі думки, але Чан допомагає розвіяти їх завдяки чарівний колисковій.

Для кожного близкість особлива по-своєму, але чи може людина, відчувши вуста протилежної, не бажати насолоджуватись ними ще раз? Що станеться, якщо це відбудеться? А що, якщо перейти межу? Проте це ніщо, коли це невзаємно.

 Мінхо точно не знав що може лежати ось так, подібно до глиняної ляльки в руках умілого скульптора, який штрих за штрихом викреслює нові грані фігури і його скульптором був Хан який викреслював нові грані його розуму і свідомості.

А ви колись забували труси в кабінеті гастроентеролога? Ні? А ось Фелікс забув.