Кайа Альберіх

Серед тисяч світів та на кінчику носа — їх душі будуть поряд. Прикрашені білими квітами на які не потратить червона фарба, загорнуті в атласні простирадла вони слухають зорі, а зорі слухають їх.

Кайа ходить до бібліотеки кожний раз, щоб хоч трошки послабити моральний тягар на своїх плечах, але наскільки уважно слухає його Ліза?

Коли випадок забрав у нього ще одну дорогу людину, Ділюк кинув усе: будинок, спадщину, принципи. Головною метою стала помста, а за іронією долі, Фатуї — єдині, хто може допомогти її досягти.

Думки Ділюка лишаються для багатьох за щільною, їдкою завісою, подібною сірому диму. Це лише коротка мить, коли вона ледь-ледь розчиняється.

— Я знов заснув…

— Ти захворів, — Кайя має вигляд украй серйозний та стурбований, величезна рідкість побачити його таким. — Дідько, треба було хоч газом вчора натопити, от я телепень

Це звичайний похід в гості по роботі , або може станеться те чого він неочікував?

— Якщо я тебе розв‘яжу, ти чинитимеш мені проблеми? — Кайа прикладається до пляшки.

— Я хочу лише поговорити.

— О? — Кайа здивовано зводить брови і тицяє пальцем на свою пов‘язку на оці. — Минулого разу мені здалося, що ти не любитель говорити.

— вони завжди були разом. як споріднені душі, знаєш? знайшли один одного в цьому брудному кримінальному болоті і вирішили, що разом тонути веселіше. кая колись казав, що вони просто мріють про безтурботне життя.