Битва

   Останній раз я бачив Руденка на екзамені Мурштейка. Рома не зміг всунути хабар професору, щоб йому поставили автоматом. У хлопця настрій в той день був такий, немов він сам готовий скоро принести власний автомат. І я його щиро розумію. Після цього у нас почався місяць канікул, що подарувало нам ковток свіжого повітря, а мені шанс спробувати забути Рому. 

Ми з Андрієм не поїхали по домам, а залишилися у Івано-Франківську і знайшли собі роботу. Це, так би мовити, була перша спроба, аби забути про рудого. Я погрузився у роботу кур’єра з надією, що думки про Рому не будуть мені набридати. Перший час мені це допомогало. Я відволікався на нових людей, забов’язень та пригод з Андрієм. Але як тільки я приходив додому, всі спроби забути рудого чорта зникали за мить. Інколи я навіть просинався від вологих снів з ним, що ще більше мене лякало. Чому навіть зараз він більше мене турбує, коли я його не бачу? Можливо у мене просто недотрах? 

Тож я погодився на пропозицію Андрюхи, аби влаштовувати вечірки у нас на квартирі. Він же хотів закадрити когось з дівчат? Ось йому була можливість. І мені шанс стати знову гетеросексуальним хлопаком та вільним від Роми Руденка(це звучить дуже жалюгідно, але як же я хочу забути рудого). Щоправда, у мене жодного разу не виходило з якоюсь дівчиною мати більше, ніж просто спілкування. 

Зазвичай це закінчувалося тим, що я напивався і засинав посеред розмови. 

Хоча одного разу майже вийшло. Щоправда, алкоголь знову все зіпсував, як і думки про руду сволоту. 

Здавалося, що ми з дівчиною зайшли у мою кімнату, пристрасно цілуючись. І не пам’ятаю ні її запаху, ні смаку губ, ні її очей, ні кольору волосся, ні імені. Під час того поцілунку з дівчиною у мене були думки про бідолашного Руденка і як він проживає зимові свята зі своєю ненавистю до релігії та щасливих людей. А потім я відчув блювоту, яка надходила до рота. Я впевнений, що навіть тут був винний Руденко. 

Андрюха знайшов мене зранку, як я лежав у ванній, яка була наполовину заповнена водою. І жодного уявлення не маю, як я взагалі додумався скупатися в одязі у ванній після блювоти і одразу там заснути. Нахіба? 

Потім Андрюха розповів, що зустрів ту дівчину заплаканою у моїй кімнаті. Він сказав, що я розбив бідолашній серце та розтерзав її душу навпіл, коли я побіг блювати після поцілунку з нею. Мені було її шкода рівно до того моменту, як Андрюха не сказав, що він її гарно «підбадьорив» на моєму ліжку. 

- Тож не переживай, чуваче. Вона не ображається, - похлопав мене по спині, поки у мене був відходняк від вчорашнього і я мріяв повіситися. 

Ну дякую, Андрюха. Дуже допоміг. 

Яким би не був цей місяць насиченим та сповненим подій, він швидко пролетів і ось ми вже знову стоїмо на порозі до університету. І збрешу, якщо скажу, що не сподівався побачити в перший же день Руденка. На щастя, я його не побачив. І від цієї новини я видихнув як із полегшенням, так й з розчаруванням. 

  У той же день нам повідомили, що кожен у групі повинен взяти участь у битві факультетів. Чесно, я не мав жодного бажання займатися подібною хернею, коли у мене й так завалом навчання та роботи(я вирішив продовжити працювати). Мені було байдуже на всі ці командні змагання рівно до того моменту, коли не сказали, що переможцям дадуть халявні бали по кожному предмету. Ось це вони добре можуть змотивувати людей. Мотивація - то є сила, а вона є в руках наших викладачів. 

- Яйцедуб знову буде божевільний на думці, щоб всі ми брали участь, - мовила Аліса, коли ми йшли з нею та ББк по коридору до наступної авдиторії, скаржачись на несправедливість у цьому житті. Не знаю, що їй не подобається, а додаткові бали зайвими не бувають. - І він буде нас найбільше гризти, бо любить саме нашу спеціальність. Господи, я просто хочу жити звичайним студентським життям, - засмучено простогнала дівчина. 

- Ти радій, поки Руденко не повернувся в університет, - підштовхнула ідею ББк, чому можна тепер любити це життя. І, якщо чесно, я згоден з шатенкою щодо того, як світ сповнився кольорів, коли Руденко не прийшов сьогодні на навчальний день. 

- Не нагадуй за нього зовсім, - сердито зиркнула Аліса на свою подругу. - Я ніколи не забуду, як він повернувся в універ, коли одужав, подарував всім гроші і сказав, що змінився в кращу сторону. Так би мовити, побачив світло в кінці тунелю та переосмислив це життя. А насправді ця сволота підсипало якихось хімікатів на гроші і у мене місяць не сходили ті огидні прищі! Як я в біса могла повірити, що цей виродок захотів змінитися?! Ще й мій хлопець знову мене кинув, бо Руденко йому заплатив. Сволота, - скаржилася обурено дівчина. На щастя, мене у той день роздачі подарунків від Руденка не було, але я не був певен, чи це влаштував Рома саме для мене. - І потім сказав, що це помста кожному, хто йому не допоміг і він зрозумів, що треба бути гіршим, ніж був раніше! Який кончений на голову взагалі збирався б йому допомогти?! Ненавиджу! - я нервово ковтнув слину. 

- Може просто забудемо за Руденка і нарешті підемо на пару? - запропонував я дівчатам, бо мене самого тригерило від імені рудого. - Нам краще подумати, як виграти на битві факультетів. Знаєте, було б не погано отримати більше балів і мати шанс скласти екзамени, - підбадьорливо усміхнувся до цих двох і Аліса врешті заспокоїлась. Дівчина досі не може відійти від розриву з тим хлопцем, який кинув її через гроші Руденка. Це щойно прозвучало так, немов Рома є його шугер деді. Хоча я не здивуюсь, якщо це так і буде. 

- Чупарський! - я вздригнувся, коли почув твердий голос декана. Дівчата здивовано глянули на мене, а потім на Яйцедуба, який до нас підходив. Я помахав рукою їм, аби вони тікали звідси і, не довго думаючи, дівчата це зробили. - Мені потрібно, аби ти повідомив Руденка щодо битві факультетів. Його участь може бути для нас переможною! 

- Я? Чому я? - незадоволено простогнав, не маючи жодного уявлення, як зв’язатися з Ромою. - Я навіть не маю жодних контактів з ним! 

- Мені байдуже, хоч з-під землі дістань, але потрібно, щоб він прийшов завтра в університет на тренування, інакше я його відрахую! Ми повинні перемогти! - чоловік зжав свій кулак, сповнений ентузіазму. 

- А Лютеція ви не можете попросити це зробити? - на моє запитання Яйцедуб сердито глянув на мене, коли я перервав його мрії про близьку перемогу. 

- Він сьогодні також відсутній, - відрізав чоловік. - Наказ тобі зрозумілий. Якщо не зробиш те, що я попросив, то також тебе відрахую, - Яйцедуб розвернувся та пішов геть, залишивши мене з відкритим ротом. 

І ось життя втратило свої барви, сонце більше яскраво не світило і пташки не співали. Йобаний Руденко навіть так мені життя псує.