Передбачення
- Забороняю перекладати роботу російською
- Забороняю розміщувати роботу на рос.ресурсах
Фанфік, в котрому події та персонажі перенесені зі світу канону в Україну.
Увага! На сайті заборонена романтизація, нормалізація та видавання за щось правильне й бажане таких явищ як насилля (фізичне, сексуальне та психоемоційне), відсутність прямої згоди на секс та навколосексуальні практики, педофілія, зоофілія та знущання над тваринами, а також різні прояви ненависті та нетерпимості, як-от гомофобія, расизм, сексизм тощо. Персонажі, котрі беруть участь у сценах сексуального характеру, мають досягти віку сексуальної згоди (16 років), а краще — повноліття (18 років). Роботи, котрі порушують правила сайту, будуть видалені із зазначенням причин.
Збірка моїх твіттерських віршів про війну.
Дін Вінчестер – демонолог. Він прибуває в Карпати, щоб дослідити слов’янську міфологію, та зустрічає там дивну істоту, на ім’я Кастіель.
Медовій мімозі
Олександра Раєвська – викладачка історії України в одному з вищих навчальних закладів Харкова. Три роки тому було скоєно вбивство рідної тітки дівчини, та винуватець не був знайдений. Родина весь цей час намагається дістатися до правди і добитися покарання вбивці.
Маленька історія пораненого воїна, який гадав, що от-от помре. Те, що бачить він, коли дивиться у небо. Те, що відчуває, лежачи горілиць на українській землі.
Хуманізація Привата, Моно та Ощада. Моно лежить трохи… побитий, а Приват приходить йому на допомогу. Старенький Ощад просто не заважає їм, але він існує! Не забувайте.
Моїм нудним односельчанам
Часом буденність затягує так, що всі надії тільки на сни
Недалеке майбутнє. Міста України відновлюються після перемоги, та є деякі люди, яких навіть війна не змінює…
Моєму чоловікові, якого я так сильно кохаю
Тримайте міцніше одне одного, не тікайте, пробачайте, кохайте, цінуйте, вірте, розумійте, але ніколи, ніколи не відпускайте своє кохання хоча би на метр, не залишайте своє кохання хоча би на хвилину,
Кохання - це сенс життя, який зрозумієш лише тоді, як утратиш,
Такі набридлі стіни, набридлі звички, набридлі думки… Сяо втомився від цього всього, тож в один із чергових теплих вечорів пішов прогулятися до нудоти знайомим районом, знаючи, що нікому ніколи потрібним не був. Та хто ж знав, що один легенький вітерець так все змінить тієї ночі?