Опівнічне сонце
16+
Слеш
Венті
Драбл
Ангст, Драма
Самогубство, Укрреал
Дозволено з покликанням на даний сайт
  • Забороняю перекладати роботу російською
  • Забороняю розміщувати роботу на рос.ресурсах

Моєму чоловікові, якого я так сильно кохаю

Немає схованих позначок
ср, 10/12/2022 - 01:25
нд, 01/29/2023 - 20:41
19 хвилин, 24 секунди
1
Читачі ще не додали роботу у збірки
1
1
Навіґація

Тримайте міцніше одне одного, не тікайте, пробачайте, кохайте, цінуйте, вірте, розумійте, але ніколи, ніколи не відпускайте своє кохання хоча би на метр, не залишайте своє кохання хоча би на хвилину,

Кохання - це сенс життя, який зрозумієш лише тоді, як утратиш,

А після втрати вже не повернеш, такий от парадокс,

Такий от може статись фінал.

В кімнаті було холодно і порожньо. Венті ця квартира душила, обпікала, кидала в мороз і примушувала тремтіти. Ця квартира. Він тут не жив раніше, а переїхав сюди лишень тоді, коли прозустрічався із Сяо  добрячих пів року, і жив потім із ним разом. Ділив з адептом життя у цій панельці на околиці майже рік і відчував, що саме тут його дім, що тут він почувається найбільш захищеним і щасливим. Цей парубок неначе чародій зробив так, що Венті справді відчував себе живим. А зараз його просто немає, і без нього музика сам собі місця не знаходив. У тій квартирі, яка спочатку була занедбаною, вони разом зробили який-не-який ремонт, часом кохались до ранку, захищали одне одного від темних думок і таких само часів. А тепер Венті сидів у темряві на підлозі, опираючись на холодну стіну, і навіть не мав сил плакати. Навіть не знав, де холодніше зараз – в нього вдома, чи в нього на душі. Який зараз день? Він не виходив на вулицю вже кілька днів, а на телефон не дивився вже не знати скільки і тримав його на беззвучному. А навіщо, якщо Сяо вже йому не подзвонить, не напише? 

Бард озирався змученими очима кімнатою і всюди бачив його. Подерта стіна? Тоді Венті через якусь, здавалось, дрібницю посварився з адептом і жбурнув у сльозах тарілку в нього, а той встиг відсахнутись, і вона, розбившись, друзками подряпала шпалери. Юнак зрозумів, що ледь не скоїв, і сам у розпачі впав на підлогу, без упину вибачаючись, а Сяо намагався його заспокоїти і міцно обіймав. Сірий пом’ятий диван? Того дня вони якраз з дуру позбулися майже усіх старих меблів після ремонту, і єдиним місцем, окрім паркету, де вони могли спати, це відносно новий диван. Того дня вони спали в обіймах на тій канапі, ледь не сповзаючи на землю, проте неймовірно щасливі. Балкон? У той час Венті стало найгірше, хоча адепт був завжди поруч і підтримував його. Тоді у нього ніби увімкнувся автопілот і близько пів року бард відчував себе безсилим і перестав вбачати сенс у боротьбі. Одного дня Сяо, коли пішов на балкон перекурити, побачив свого хлопця, який ось-ось би вийшов у вікно. Він відтягнув того від вікна і притулив до себе, пошепки повторюючи чи то собі, чи то йому: «Дурник, дурник, дурник, який же ти дурний.» А зараз нових якихось спогадів на кшталт оцих чи яких краще вже не зможуть зробити. 

 

«Обіцяю тобі, що буду з тобою за будь-яких обставин», - сказав йому Сяо тоді на мості.

А сам обіцянку не стримав. А сам лишив його самого.

З очей Венті знову хлинули сльози. Тепер він ніколи більше не почує його голос, не відчує м’який мигдалевий запах хлопця, не торкнеться ніжно губами його обличчя, не прокинеться в його обіймах. Парубок, хитаючись, підвівся і підійшов до столу, де лежали ніким не зрушені цигарки, напівпорожні пляшки води і алкоголю, на одній з яких був приліплений папірець із написом «А пам’ятаєш?)». Звісно ж він пам’ятав. Особливе вино, яке вони пили лише один раз; яке Сяо приніс йому на день народження, а це на столі стояла така самісінька пляшка, тільки свіжа. Музикант розумів, що вона так і лишиться закоркованою. Він далі роззирався квартирою, ледве стоячи на ватяних ногах. У вічі впали відламані двері до ванної, і по тілу розійшовся тремор, що Венті знову впав на підлогу. 

В голові проносились із шаленою швидкістю події. Вони заснули тоді разом, Венті поринув у сон швидко і далеко, а Сяо, напевне, встав десь о четвертій ранку обережно, щоб не розбудити, лишивши на столі пляшку з запискою і коротеньку нотатку, здається, зі словами: «Я завжди буду поруч», і зачинився у ванній. Бард через десь годину відчув щось не те, що його партнера немає поряд, і встав шукати його у маленькій квартирі. На кухні на столі він побачив нову пляшку і лист біля неї. Він з просоння не міг зрозуміти сенс слів, хоча занепокоєння наростало у ньому  з кожною миттю. «Може він у ванній?» - подумав хлопець і спробував зайти туди. Але коли двері не відчинились, хвилювання почало переходити будь-які межі. Тремтячим голосом він кликав Сяо, навіть дещо зриваючись у крику, і нервово смикати ручку дверей, ніби так він зможе їх відчинити.

Двері не слухались його, і він почав битись об них у спробах їх виламати, але з тим лише збив собі плечі і кулаки. Тремтливе «Сяо, не смішно, відчиняй» вже було схоже на скавуління. Він відійшов на кілька кроків і спробував в останнє завалитися до ванної силою, дещо розбіжавшись і з голосним зойком знісши двері. На правій руці майорів великий синець, а голова від тривоги, ударів і гуркоту готова була вибухнути. Юнак лежав у темній ванній на виламаних дверях ще кілька хвилин, переводячи дух. Він безсило підвівся і ввімкнув світло, як перед ним постало те, чого він так боявся. 

«ні ні ні ні нінінІНІНІНІ ЦЕ НЕПРАВДА», - луною загуділи думки. 

Ванна була заповнена багряною рідиною аж по вінця, а у ній лежав, не рухаючись, адепт. Здавалось - просто спить, якби не величезна темно-червона рана через весь живіт, впадаюча у вічі. Венті, підійшовши до нього, почав штурхати його у спробах розбудити. Він же просто спить, правда? Це все просто невдалий жарт? Але Сяо не прокинувся ні через хвилину, ні через п’ять, і як був холодним та нерухомим, так і лежав у закривавленій ванні. Ноги Венті підкосились, і бард впав на коліна, знову штурхнувши тіло і розхляпавши кров на підлогу. Юнак не бачив вже нічого, адже його найбільший страх став реальністю, і тому просто плакав без упину. Сяо помер. Ось і фінал.

Теґи: #сяовени
    Примітки
    Ця робота абсолютно самостійна, але має відсилки на мою ж роботу "Пообіцяй мені"
    Вподобайка
    5
    Ставлення автора до критики

    Відгуки